Тютюнницький старостинський округ
Тютюнниця  Село Тютюнниця – центр старостинського округу Корюківської ОТГ, до якого ще належать села Костючки, Кугуки, Самсонівка, Сахутівка. Тютюнниця розташована за 7 км від райцентру біля. Через село проходить автотраса Чернігів-Мена-Корюківка-Семенівка.
Народження цього поселення можна виводити від 1716 року... На 1768 р. слобода Тютюнникова також перебувала у власності чернігівського полкового судді Тимофія Сенюти. У слободі було 9 дворів... На 1892 р. кількість дворів у Тютюнниці зросла до 59 (319 чол.)... У 1918 р. у школі організували товариство «Просвіта». Також організували хор із 40 учасників... З 1923 р. Тютюнниця стала частиною Корюківського району... На 1927 р. по сільраді (Тютюнниця і Костючки) нараховувалося 220 дворів з 1180 душами населення... Сільську раду з жовтня 1934 р. очолив робітник Ковенко Семен Пилипович... У 1965 р. колишню церкву переобладнали під клуб з бібліотекою. Церковні предмети перевезли до м. Щорс... На 2001 р. проживало 269, у 2009 р. - 204 осіб. На 2015 р. у селі було зареєстровано 190 чоловік, ще 17 жили без реєстрації. На 1 січня 2019 р. офіційно було зареєстровано 230 осіб, фактично проживали 194 особи... Костючки ... Кугуки... Самсонівка... Сахутівка...
|
Козилівський старостинський округ Козилівка  Село Козилівка – центр старостинського округу Холминської об’єднаної територіальної громади: села Бобрик, Борок, Дачне, Козилівка, Тихонівське, Уріччя, селище Довжик. Село розташоване за 45 км від райцентру на обох берегах річки Убідь. Є 3 легенди про походження назви села. Згідно першої тут жив поміщик Козилов. Друга версія – вільні козаки Шкель і Таран були закріпачені поміщиком Горленком. Оскільки вони раніше були козаками, то село стали називати Козилівкою... Відомо, що Козилівка була поселена за наказного гетьмана Якима Сомка, отже між 1660 і 1663 роками. Вже у 1666 р. це був досить великий за тими мірками населений пункт ... Станом на 1810 р. у Козилівці мешкало 1832 особи, з них 17 осіб духовного стану, решта - це селяни-кріпаки... Перші євреї в Козилівці можливо почали селитися ще з 40-х років ХІХ ст. У 1882 р. проживало 5 єврейських родин, всього 29 чоловік... Функціонувала вузькоколійка від Корюківки до Спаського цукрового заводу. Під час революції 1905-1907 рр. селяни розгромили цукровий завод. У 1909 р. власники розібрали вузькоколійку.... Напередодні революції 1917 р. у селі показано 590 дворів із 3670 мешканцями... За колективізації по сільраді створено 6 колгоспів. ... На 2001 р. в Козилівці проживало 1058 чол., 2009 р. – 952 чол., 2015 р. – 927 чол., у 2019 р. – 874 чол. Крім того є велика громада християн-баптистів, які мають власний храм, збудований у 2000 р. Бобрик... Борок... Дачне... Довжик ... Тихонівське... Уріччя...
|
Рибинська сільська рада Рибинськ  Рибинськ – центр сільської ради до якої належать малі села Голубівщина, Журавлева Буда, Лісове, Новоселівка, Парастовське, Стопилка. Знаходиться за 27 км від районного центру.
Село було засноване переселенцями з Білошицької слободи у 1920 р. Раніше на цьому місці був казенний сосновий ліс, який у 1894 р. хтось запалив... У 1922 р. хутір отримав назву Рибинськ. Було обрано сільський виконком на чолі з головою Шматком Григорієм Тимофійовичем... За кілька кілометрів від села знаходиться таємнича місцевість. Це піщаний «острівець», в діаметрі 300 метрів. Люди неодноразово чули таємничі звуки з-під землі: стогони, дзвони тощо... Голубівщина Селище Голубівщина знаходиться за 26 км від районного центру. За спогадами Поліни Іванівни Сотник (Івахненко) до революції тут був хутір пана Голуба... Журавлева Буда ... Лісове... Новоселівка... Парастовське... Стопилка ...
|
Олександрівська сільська рада Олександрівка  . Олександрівка – село, центр сільської ради, до якої належать малі села Верхолісся і Піски. Розташоване за 20 км від районного центру і за 5 км від залізничної станції Низківка. По селу протікає рівчак, який за переказами був колись річкою Клокиною. Олександрівська громада має намір приєднатися до Корюківської ОТГ. За народними переказами Олександрівка веде своє походження від якогось Олександра, який переселився з Верхолісся. Жителі Верхолісся, бажаючи його відвівати, казали: «Ходім до Лександра». Довгий час вважалося, що Олександрівка почала заселятися з початку XVIII ст. Насправді ж, очевидно, вона виникла до середини XVII ст... За Гетьманщини це було переважно козацьке село. Олександрівське козацтво об’єднувалося у 3 курені. Називалися вони за прізвищами отаманів ... Біля Олександрівки згадуються 14 хуторів, що належали козакам та старшині. З них лише 2 мали постійне населення, у решті господарі мешкали тільки під час випасу худоби.... До 1892 р. кількість населення зросла до 2302 чол. (444 двори), а в 1897 р. тут вже було 2449 чол. У 1902 р. у містечку разом з прилеглими хуторами проживало 3628 мешканців... В зв’язку з ліквідацією повітів і волостей та утворенням округів і районів у 1923 р. територію Олександрівської волості було включено до складу Корюківського району...
|
Олександрівська сільська рада: Верхолісся, Піски Верхолісся  .Село розташоване за 14 км від районного центру і за 2 км від центру сільської ради. Через село протікає річка Мена - права притока Десни. В давнину вона мала ширину 25-50 м. і глибину 8-14 м., була судноплавною. На цих землях були ліси. Під лісом при витоку річки Мени почали селитися люди. Звідси і походить і назва поселення – Верхолісся.
Верхолісся є одним з найстаріших сіл Корюківського району. Вперше згадується у 1620 р. як сільце Старі Верхоліси у переліку 11 сіл колишнього Чернігівського уїзду Московської держави, що вціліли під час польської навали... Верхолісся згадується і під час проведення присяги 1718 р. царевичу Петру... На 1860 р. чисельність жителів майже не зросла і становила всього 578 осіб.... На 1924 р. Верхолісська сільрада складалася з одного села, імовірно, сусідні хутори показали разом з селом, оскільки чисельність жителів зросла до 1603 осіб на 330 дворів. Порівнюючи з 1917 роком (169 дворів, 890 жителів) ця цифра збільшилася майже вдвічі ... На 1963 р. Верхолісся мало 230 дворів де проживало 602 чоловік. Восьмирічну школу (директор Шматок Г. Ф.) відвідувало щороку 110-125 дітей. Крім того... Піски Село Піски знаходиться за 12 км від районного центру та за 4 км від центру сільської ради. Перші поселенці в цій місцевості з’явилися у 50-х роках ХІХ ст. Це булі Короткі, Рибаренки, Петрики (по вуличному Темруки, бо виїздили на заробітки до м. Темрюк). Назву Піски поселення отримало від білих сипучих пісків. Землі належали панам – олександрівському Арендаренку та верхоліському Костянтину Товстоногу. У посушливі роки вітри засипали піском вибалки і канави, переносили вздовж вулиці. Спочатку тут було 5-6 дворів. Деякі поселенці потім виїхали на Далекий Схід у пошуках кращої долі...
|
Городнянському музею – 40 років 1 листопада Городнянський історико-краєзнавчий музей відзначив свій ювілей. 40 років для людини – це більше, ніж півжиття. Однак 40 років для музею – це зовсім мало, але за час свого існування він став окрасою Городнянщини. Щороку його відвідують понад тисячу відвідувачів не лише з Чернігівської області , але і з різних місць України. Їх приваблюють не лише тематично оформлені експозиційні зали, але й саме приміщення, яке належало найбагатшій людині краю.Г Приміщення музею складається з п’яти залів, які розповідають відвідувачам про історію, культуру, побут та видатних людей Городнянщини. Музейні фонди нараховують майже 4000 одиниць збереження.
До речі, Городнянський історико-краєзнавчий музей знаходиться в історичній будівлі – старовинному будинку, який у 1896 році збудував місцевий багатій і меценат Микола Писарєв. Саме одну з кімнат його родини відобразили в експозиції «міщанська кімната». «Павло Васильович Писарєв був мером міста Городні ще до революції, а ще він був купцем, – розповідає керівниця музею, заслужений працівник культури України Ольга Смаль. – Він був найбагатшою людиною на той час у Городні. Навіть банк свій іменний мав і друкував свою валюту ...
|
Чёрное эхо давно минувшей войны  .Молодым парнем, летом 1941 года, ушел на фронт Матюха Михаил Михайлович. С тех пор о его судьбе родным ничего не было известно. Много раз обращались они в военкомат, другие ведомства, но отовсюду приходил краткий ответ: "пропал без вести". И вот ноябре прошлого года в Корюковском горсовете раздался телефонный звонок и мужчина, который представился командиром поискового отряда сообщил, что в степи, около Волгограда, они обнаружили останки воина, где были некоторые личные вещи. Среди них и пенал с анкетными данными погибшего на фронте... Вот такую записку поисковики и нашли среди останков Матюхи М.М., где он собственной рукой написал, что он из села Тютюнница Корюковского района. Около 67 лет пролежала она в земле Приволжской степи... Но в Корюковке проживает его племянник, сын родной сестры Михаила Михайловича. А в Ладанке, что за Черниговом, живет племянница. Есть и более далекие родственники...
|
Кометы Геннадия Борисова  Уже несколько комет, которые бороздят космическое пространство, носят имя нашего земляка. Ещё пять лет тому назад, летом 2013 года, в средствах массовой информации в газетах, на радио, телевидении, в интернете, появилось сообщение о том, что крымский астроном открыл новую комету – первую в истории независимой Украины. Это важное открытие сделал Геннадий Борисов, родовые корни которого берут свое начало на тютюнницких землях. Его отец Владимир Иванович Борисов родился, провел свое детство и юность в посёлке Бушкетовка, который находится около села Тютюнница Корюковского района, поэтому и Геннадия можно считать нашим земляком, тем более, что в районе и сейчас проживают его родственники... Чтобы увидеть «хвостатую» путешественницу среди бесконечного количество звёзд, ученому - астроному Крымской астрофизической обсерватории понадобилось много времени, труда и выдержки. Уже около 20 лет он пользуется только своими телескопами и с помощью своей же техники и в свободное от основной работы время открыл уже семь комет и более 20 астероидов... Телескопами сконструированными Борисовым пользуются ученые всего мира. Своему аппарату он дал название «Генон». Исследователь рассказал, что...
|
130 років винахіднику бандури  .21 березня 1889-го в селі Данилівка Менського району на Чернігівщині народився Олександр Самійлович Корнієвський, бандурист, майстер з виготовлення музичних інструментів. Походив із простої селянської родини, нащадків запорозьких козаків. Парубком грав на скрипці на весіллях і святах. Але одного разу почув гру мандрівного кобзаря і на все життя захопився бандурою... У 1913-му відзначений бронзовою медаллю на Всеросійській кустарно-промисловій виставці в Києві... За радянської влади мешкав у Корюківці. Через загрозу арешту в 1929-му виїхав до Лохвиці. Однак був ув’язнений на 10 років за доносом у 1937-му. Як згадував Олександр Корнієвський: «…думали: я великий злочинець, а не розуміли, що був засланий тільки за те, що я робив бандури й, таким чином, підтримував українську культуру, і в той час усі тюрми забивали таким людьми, які мріяли про Україну» ...
|
Перелюб: від давнини до сьогодення
 Перелюб – село Корюківського району Чернігівської області, центр сільської ради, до якої належить мале село Баляси. Перші люди в цих краях селилися ще в добу бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери). На території села було знайдено знаряддя праці того часу. Вважається, що Перелюб засновано у І пол. 16 ст. Назва села походить від малої річки Перелюбки, притоки річки Слот. У ті часи північ Чернігівщини належала Московській державі. Місцевість була дуже багата на ліси... У середині 17 ст. на перелюбських землях з’являються нові поселення: сільце Прибинка, слобода Білошицька, у 18 ст. – слобода Троїцька (Шишківка), Рудня, Святець (Шейдівка), Баляси... За Рум’янцевським описом Малоросії у 1767 р. у Перелюбі нараховувалося 77 дворів та 10 бездвірних хат посполитих.... Що ж являв собою Перелюб у 18 ст.? Село лежало на лівому березі Слоту на рівному піщаному місці... Рівень освіченості був надзвичайно низьким. У 1837 р. на всю Перелюбську волость (5484 душ) грамотою володіло всього 15 осіб ... До 1882 р. значно зросла єврейська громада Перелюба і налічувала 59 осіб. З 13 родин 9 були вихідцями з Могилівської губернії ... На 1892 р. у Перелюбі проживало 2280 жителів у 377 дворах, а у 1897 р. – 2524 жителі у 401 дворі... На 1917 р. населення Перелюба налічувало 3069 осіб у 444 дворах... Під час колективізації було створено 4 колгоспи: ім. Будьонного, «Шлях до правди», «Селянська праця», «Голос Леніна»... Під час німецько-радянської війни у вересні 1941 р. у селі було сформовано партизанський загін ім. Чапаєва,... У 1970 р. у селі проживало 1279 чоловік... Нині кількість населення у Перелюбі, як і скрізь, постійно зменшується: 2001 р. – 857, 2009 р. – 734, 2015 р. – 695... Постійно скорочується кількість учнів у школі: 122 у 2006-2007 навчальному році, 68 у 2013-2014 н. р ...
|
|
