П А М 'Я Т Ь " Ніхто не забутий, ніщо не забуто "
Ложка дьогтю в бочці меду
ФОТОрепортаж
.
Залізний коник привітно зустрічає гостей, які прямують на оглядини села та змагань з кінного спорту в майже європейське за благоустроєм село Бреч. Рік минув з публікації нашого першого ФОТОрепортажу, багато що побудовано: в селі: постала освячена церква, з'явився свій священик о.Леонід; багато квітів - не тільки на іподромі, а й квіти в горщиках на стовпах, навіть біля конюшень, де доглядаються красені-коні, є гарний фонтан; на горі, біля рукотворного озера, будується оглядовий майданчик і ще...
Але на фоні цієї краси - ну зовсім неприродньо, як рудимент старого радянського минулого виглядає сільській клуб з підпертою всередні стелею, місток через річку з давно не фарбованими перилами, приміщення ФАПу, заросла, по узбіччях та біля нежилих хат, вулиця... Це вже візитка сільської влади...
Але я не про те. Як і того року, в самому центрі села на виду у всіх - недоглянуті братьські могили, жодної квітки не посаджено на клумбах, засохлі квіти в букетику, а з постаменту - вже не воїнів- визволителів, а сільську голову Ірину Василівну Гончаренко виглядає сумна жінка ...
Як кажуть у народі " Ложка дьогтю псує бочку меду"... Чи не так Вікторе Івановичу? А втім...
