Трагічна дата вічної пам’яті і скорботи
повинна об’єднувати людей і покоління
.
З висоти 70-річчя від початку Великої Вітчизняної війни, з трагічної дати 22 червня 1941 року усвідомлюєш і розумом, і серцем, що та найкривавіша за кількістю жертв війна була справді і священною, і народною.
Священною, бо кров, пролита за рідну землю її захисниками і визволителями, страждання і муки, перенесені населенням від рук загарбників...
Трагічна дата вічної пам’яті і скорботи за полеглими у боях, за катованими в лиховісні роки окупації земляками, всіма, хто захищав і визволяв Чернігівщину, боровся з ворогом в партизанських загонах і підпільних організаціях, на моє тверде переконання, сьогодні повинна об’єднувати і старші, і молодші покоління полісян....
Спалені і розстріляні Козари в Носівському районі, Яцеве, Ведильці і Пакуль – в Чернігівському, Поділ – в Срібнянському і більше двох десятків інших сіл, в котрих жителів розстрілювали або спалювали живцем у школах, колгоспних клунях і навіть у церквах....
Хіба можна стерти з пам’яті поколінь дату 1 – 3 березня 1943 року, коли в Корюківці каральних загін гітлерівських окупантів з особливою жорстокістю знищив близько семи тисяч мирних жителів містечка. Трагедія нашої Корюківки стала найстрашнішою за кількістю одночасних жертв із відомих розправ нацистів не лише в Україні, але й у всій Європі.....
Корюківська трагедія має стати всесвітньо відомою і довіку пам’ятною для усіх поколінь людських не лише в Україні. Задля цього трагедії має бути неодмінно надано статус меморіалу або пантеону міжнародного значення....
.
.
