У НАШИХ СУСІДІВ !    Короп     

 .

    Від Корюківки до  Коропа не так і далеко,  не поспішаючи - півтори   години  їзди...     На  Чернігівщині знають Короп, як райцентр зі зразковим  благоустроєм,  а ще, - як  невелике селище з населенням 5586 чоловік.  В Коропі немах  потужної  промисловості, але на кожному кроці відчувається турбота місцевої  влади за свій край.  

      В Корюківці теж святкують:  іноді убого,  іноді  з шиком, але так, з видумкою, по народному, як в Коропі, в нас нема.   А  шкода !    
  У Корюківці начеб-то є влада, депутати, безліч   чиновників, а ось організувати свято як у людей,  на те  нема  ні бажання, ні коштів,  ні тями ...

    Публікуючи  цей матеріал, маю надію, що міські та районні  можновладці, переглянувши ФОТО та ВІДЕОрепортаж,  переймуть  досвід сусідів  і наші міські свята  стануть цікавими, з гарним освітленням сцени, чудовою музикою  і без попойок на бетонних коробах теплотраси у сквері, за будинком культури ...   

Ярмарок у Коропі з  українською щедрістю 

                                                                         ФОТОрепортаж

                                                                         ВІДЕОрепортаж

 

Лукавлять ті, хто нарікає, що Миколаївський ярмарок у Коропі перевівся, що щороку одне і те ж, що туди ходять тільки за чарчиною… НЕПРАВДА! Щира неправда – своїми очима бачила. Ходять, звичайно, і за чарчиною, чого гріха таїти. Але й для непитущих там розваг та цікавинок з повен міх набереться.

  Втринадцяте коропчани ярмаркували, та було і цьогоріч чому дивуватися. Найперше, що вразило – широка, розмашиста виставка стародавніх фотографій під назвою «РЕТРО-Коропщина» (з приємністю відзначимо, що і ми доклали для її організації свою частинку – надали фотознімки, зібрані нашими читачами для однойменного фотоконкурсу). І стародавні будівлі та краєвиди, і люди, що посміхаються з чорно-білих світлин, і навіть тогочасна техніка – просто таки приклеювали до себе погляди перехожих, які зупинялися тут не на одну хвилину. І з ярмаркового голосистого дійства переносились у глибини нашої історії. Поряд розмістилась виставка вишивки, рушники ХХ століття, яким і по десять-двадцять, і по сорок-п’ятдесят, і навіть по вісімдесят років уже. 
Цікаво, та треба рухатися вже далі. Але що це? Наче грім серед ясного неба! Це гармати сповіщають, що дійство ярмаркове уже розпочалося.
Як вранішня зоря благословляє чудовий день своєю появою, так і Миколаївський ярмарок розпочинається із святого благословення. Благочинний Коропського округу архімандрит Миколай привітав усіх з великим християнським святом – 1025-літтям хрещення Київської Русі та розповів про становлення християнської віри на нашій землі.
Далі на сцену один за одним були запрошені поважні гості. Серед них люди, які розбудовували Коропщину, кожен по-своєму: Микола Путря, Петро Савич, Володимир Однолько, Ніна Юрченко, Олексій Карацюба, Михайло Півень, Анатолій Усенко, Іван Пилипець, Анатолій Красносільський, Володимир Куніцин, Олександр Боровик, а також шановані земляки Анатолій Карацюба, Віктор Ковтун, Олександр Лантух.
Та ось стихають останні вітання і гострослові та веселі ведучі – Наталка Поліщук та Микола Шкляр – закликають гостей ярмарку подивитися на ще одне диво коропське – міні-карнавал. Сам гетьман Многогрішний завітав до ярмаркувальників, і баба Калачиха, як цариця, на підводі приїхала. А що їй сумно було, влаштувала собі танці – у телевізор потрапити захотіла, на передачу танцювальну. Усіх чоловіків собі в кавалери перебрала, а вподобала наймолодшого – хвацького танцюриста. Та ось біда – він її не хоче, молоду йому подавай!
А тут вже і громади посунули на площу. Повненький, як пиріжечок, кухарчук сидить у казані із борошном і ліпить паляниці – це Коропський хлібозавод крокує. А ось підвода з кіньми – вогнем буланих не налякати, це наші пожежні, загартовані… Поважно тягнеться агроконтрактівський паровозик, а на ньому – і мішки з насінням, і гарні молодиці – не знаєш, на що й дивитися. Весело крокують карильські цибуляники. Вони цьогоріч взяли з собою хитрющого Голохвастова та рум’яну Проню Прокопівну, та й інші персонажі тут-як-тут. Весільним «Гу-у-у» зустрічають атюшівські дружки – вони йдуть із нареченою на весілля кликати. А слідом «Кабачок» - не овоч, а вишеньківська кіностудія. Чому кабачок, а не вишеньки? Хто зна. Далі суворі червоненці у робітничих фартухах з ковальськими молотами пожалували – вони нині не палії, а хранителі вогню і доброти. А найменший коваль ще й гопак танцювати вміє. Райгородці з варениками прийшли – так куми одне одного пригощали. А жовтневці на показ молодичок привели – нічого що щетина під носом, головне – п’ятий розмір під свитками. Дивували красуні з Покошич, Рижкомор’є та Царівський розпродаж вільненців. Та чи не найбільший захват викликав виступ Радичева та Розлет (і чому тільки їм ніякого місця не присудили?) – вони перевдягнулися у індіанців та ще й привезли «жигулями» вігвам із своїм вождем. Скільки ж тільки курей та індиків довелося принести у жертву, щоб назбирати на усіх пір’я… Цікаво було спостерігати (особливо чоловікам) за краснопільськими секс-бомбами. А ось пролетарці «прилетіли» ярмаркувати на власній ракеті, та ще й інопланетян у гості запросили…
Та ярмарок – це не лише карнавал. Це ще й щедрі гостини. Кожна громада курінь собі обладнала, столиків-стільчиків наставили, дехто і сіна «для вечора» намостив. Та українське на святі тісно переплелося із «китайським». Ось продають глиняні глечики, а зовсім поряд – гумові капці та спортивні штани. Багато було торговців, які не надто вписувалися у ярмаркову атмосферу. Так і каруселі: хіба ж на дерев’яній гойдалці захоче дитя кататися, якщо поряд – надувний замок, вищий за адміністрацію.
Містечко майстрів, як завжди, було найбільш відвідуваним місцем. Навіть затори людських потоків у проході виникали. Та, на жаль, тут теж могли побачити не тільки рукотворні вироби, а й заводську продукцію зі штучних матеріалів.
По обіді всі розсілися за гостинними столами. Та ось кому можна було позаздрити від душі, хто безкоштовно усілякої смакоти наївся, - так це конкурсному журі, яке обирало кращу рибну страву на конкурсі «Як у Коропі коропа їли». Величезний стіл заставили щедрі господині сільських громад своїми кулінарними шедеврами. Та конкурс є конкурс. Кращих куховарок нагородили статуетками рибки. Вони дісталися:
1. Понорниці
2. Вільному
3. Рижкам.
За підсумками проходження громад переш місце зайняли Мезин та Свердловка, друге – Понорниця. Третє – Карильське. Найкраще обладнали свій курінь атюшани, на другому місці – Сохачі, третє у Нехаївки. Ці громади були відзначені грошовими преміями.
 Вечірній ярмарок порадував святковим концертом та неймовірно красивим салютом.

   газета "Коропщина"   Автор: Олена Шевченко     Фото: Роман Шевченко 

                            Джерело   http://koropselrada.gov.ua/Yarmarok2013.html