Сьогодні  28 серпня православні та греко-католики відзначають Успіння Пресвятої Богородиці.

   У цей день Ісус Христос забрав на небо тіло й душу Діви Марії

.

 За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої. За переказами, Божа Мати часто молилася на Єлеонській горі – місці вознесіння сина. Одного разу вона побачила архангела Гаврила, який повідомив, що через три дні закінчиться її земне життя. Христос чекає на неї у своєму царстві небесному, де вона буде з ним довічно. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева – символ нетління та благодаті.

 Перед смертю Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив диво: над будинком нависло багато хмар, на яких із різних країн зібралися апостоли. Вони були самі здивовані тим, що сталося. Богородиця благословила кожного з учнів Христа й таємниче повідомила, що вони не побачать її після Успіння.

У призначений архангелом день перед Богоматір’ю та апостолами з’явився Христос із великою кількістю небесних сил і пророків. Вони забрали її тіло у Гефсиманію, де поховали в печері, а вхід завалили величезним каменем. Апостоли біля гробниці пробули три дні. На третій день прийшов апостол Хома, який не зміг бути на погребінні і не отримав благословення Богоматері. Він дуже засмутився з цього приводу, тому апостоли вирішили відкрити гробницю, але побачили, що у ній залишилися лише погребальні покривала. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба в пам’ять про померлу, перед ними з’явилася Богородиця і сказала: «Радійте! Я з вами назавжди»…

Святкувати Успіння Богородиці почали у Єрусалимі приблизно в V ст. Цьому дню передує двотижневий Успенський піст, що починається 14-го і закінчується 28 серпня.

На Сході і на Заході у свята різні назви. Греки називають його «занурення в сон» (Успіння). На Заході ж закріпилось латинське слово «взяття», «прийняття». Віруючі цей день часто сприймають як Друге Воскресіння. Урочисто прикрашають квітами храми, оздоблюють зеленню Плащаницю Богородиці та встеляють пелюстками шлях її символічного погребіння.

В Україні Успіння Богородиці називають Першою Пречистою. Загалом, протягом осіннього періоду є три «Пречисті», про які кажуть: «Перша Пречиста жито засіває, друга – дощем поливає, а третя — снігом покриває».

До цього свята колись вже намагалися зібрати садовину та посіяти озимину. Після Успіння у селах роботи ставало вже значно менше, тому дівчата на порі та їх родини починали активно готуватися до весіль. Звідси й прислів’я – "Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста” , або "Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста” – багато говорить, бо немає, що робити.

Також на Першу Пречисту після богослужіння дівчата з піснями та хороводами розпочинали заготівлю калини. А ще у цей день в церквах освячували зілля та перше колосся нового врожаю, щоб "Успіння-матінка” благословила труд та зберегла зібраний врожай від пожежі та дощу. У день Успіння Богородиці заборонялося ходити босими ногами по землі, навіть дітям.

Вважається, що це свято замикає літній сезон і починає осінній, тому цього дня спостерігали за погодою. Тож, за народними прикметами, якщо на Першу Пречисту ясно і тепло – вся осінь буде гарна. А ще з 28 серпня розпочинається "молоде бабине літо”, що триватиме до 11 вересня.
 

                   Слово на свято Успіння Богородиці 

    В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

                                                               Дорогі браття і сестри!

  Сьогодні ми святкуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Чому ми не говоримо, що відзначаємо день смерті Богородиці? Коли людина помирала, наші предки не говорили, що помер той-то і той-то, а казали "успє”, тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще "преставленням”, тобто переходом із земного, тимчасового, життя у вічне. 

Таке розуміння більше відповідає нашому християнському віровченню. Господь наш Ісус Христос Своєю хресною смертю переміг смерть, і тому для нас уже не існує смерті. Спасова смерть подолала і нашу смерть. Тому свята Церква називає преставлення, або перехід Пресвятої Богородиці із земного у вічне життя – успінням.
Між Успінням Пресвятої Богородиці і нашим переходом із тимчасового земного життя у вічне є різниця. Ця різниця полягає в тім, що Божа Матір перейшла у вічне життя, в Царство Сина Свого з душею і тілом, а ми, християни, переходимо тільки душею, а возз’єднання душі з тілом буде під час загального воскресіння мертвих, тобто в друге пришестя Христове. Це буде так обов’язково! Бо для того і прийшов на землю Син Божий і став людиною, подібною до нас в усьому, крім гріха, щоб подолати нашу смерть і визволити нас від рабства гріха.
Успіння Пресвятої Богородиці відбулося так. Після смерті і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа Божа Матір перейшла жити до улюбленого Його ученика св. Іоана Богослова. Як пам’ятаєте з Євангелія, вмираючи на хресті, Ісус Христос сказав Своїй Матері: "Жоно, це – син Твій”, а ученику (Іоану Богослову): "Це – Мати твоя. І з цього часу прийняв Її ученик до себе” (Ін. 19, 26-27). Померла Божа Матір в Єрусалимі до його зруйнування римлянами і була похована в Гефсиманському саду в усипальниці поруч з її батьками, святими і праведними богоотцями Іоакимом і Анною.
На поховання Своєї Матері Господь дивним чином зібрав усіх Своїх учеників, які в той час уже розійшлися по всьому світу для проповіді Євангелія Христового. Як свідчать Церковні Передання, апостоли прибули в Єрусалим на хмарах. Поховання Божої Матері було урочистим. Коли похоронна процесія наближалася до Гефсиманського саду, один єврей на ім’я Афоній, який ненавидів Ісуса Христа, Його Матір і християн, вирішив вчинити злочин – перекинути гріб з тілом Божої Матері. Та коли він тільки доторкнувся до гробу, невидимий ангел відсік йому руки. Господь не допустив наруги над тілом Своєї Матері. Спроба злочину була покарана Богом миттєво. Афоній тут же покаявся у своєму тяжкому гріху, увірував і був зцілений апостолами.
Як бачите, Господь може карати людей за злочини миттєво, а може терпіти наші гріхи довго. Гріх, який вчинив Афоній, називається святотатством, тому що він посягнув на найсвятіше – одушевлений кивот, – кивот, який вмістив у собі Сина Божого. Всяка людина, що посягає на храм Божий і на все святе, що є в ньому, є святотатець. Господь покарав і карає всіх святотатців. Ми є свідками того, як Бог покарав руйнівників церков і тих, хто глумився над святинями: іконами, Святим Письмом, ризами, богослужбовими книгами... Всім нам треба розуміти, що гріх і всяке зло не може бути не покараним, якщо людина не покається, бо зло несе кару само в собі.
На похованні Божої Матері були всі апостоли, крім ап. Фоми. І не був він у Гефсиманському саду не випадково, а за Провидінням Божим. В той час ап. Фома проповідував Євангеліє Христове в Індії. Коли ж він прибув до Єрусалима, теж на хмарі, – для Бога і неможливе з людської точки зору – можливе, і побажав поклонитися тілу Божої Матері, відкрили гроб, а тіла там не було. Син Божий взяв тіло Своєї Матері на небо у Своє вічне Царство. Ап. Фома засвідчив Воскресіння Христове. Його невір’я Церква називає блаженним, тому що воно стверджує віру церковну у Воскресіння Христове. Відсутній під час поховання Божої Матері, ап. Фома засвідчив, що Господь воскресив тіло Пресвятої Богородиці, зробив його нетлінним і взяв душу і тіло Своєї Матері у Своє Царство Слави.
Свята Церква шанує Пресвяту Богородицю і сповідує Її вищою за всіх святих і навіть вищою за всіх ангелів і архангелів. Вона називає Божу Матір чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів.
Чому так величає Церква Пресвяту Діву Марію? Пресвята Діва Марія є Богородиця. Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачаття від Святого Духа в Її утробі сприйняв у єдність Своєї Іпостасі, тобто Своєї Особи, людську природу. Діва Марія народила Господа нашого Ісуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтілення стала нероздільно й іпостасно з’єднана в Ньому з Його Божеством. Діва Марія народила не просту людину, а істинного Бога, і не просто Бога, а Бога у плоті. Він прийняв тіло не з неба, а від Діви, і це тіло єдиносущне з нашими тілами, окрім гріха. Ось чому ми називаємо Марію Приснодівою і Богородицею. І з цієї причини Син Божий не залишив Свою Матір у гробі, а взяв Її на небо з душею і тілом.
Божу Матір шанують православна і католицька Церкви, а протестантські конфесії вважають Її звичайною людиною, хоч і святою. Чому ці християни не шанують Богоматір? Тому що протестантські конфесії беруть свій початок і починають свою історію з ХVІ ст. Вони відкинули всю попередню півторатисячолітню історію християнства, перекреслили все церковне життя і взяли з нього лише Біблію зі своїм власним тлумаченням, а всього іншого святого цураються. Вони, як говорить народна мудрість, вихлюпнули разом з водою і дитину.
Дорогі браття і сестри! Будемо ж не тільки шанувати Пресвяту Богородицю, а й звертатися до Неї в молитвах, бо Вона є всесильна Заступниця роду християнського. Силу Своїх молитов перед улюбленим Сином Своїм Вона показала через безліч чудотворних ікон, які є матеріальними свідками Її небесної допомоги християнам, що звертаються до Неї з молитвами. Будемо ж благати Божу Матір і ми, щоб Вона Своїми всесильними молитвами перед Сином Своїм Господом нашим Ісусом Христом допомогла і нам, і всьому нашому народові, який переживає тяжку економічну скруту.
                                                                                      Амінь!