Леонід ЩУКІН: Люди, чого ви хочете?

 . Написати цю статтю мене змусили невтішні результати моїх численних зустрічей з мешканцями Чернігівщини.

Сказати те, що люди зараз переживають складні часи – це не сказати нічого. Фактично життя більшості простих громадян України перетворилося на щоденні жахи, які колись можна було побачити тільки у телевізорі.

В кого не запитай, невпевненість у завтрашньому дні перетворилася на очікування якоїсь неминучої катастрофи, наслідком якої стане знищення життєвого укладу, що складався роками.

Люди не знають за що жити, за який кошт ростити дітей, бояться захворіти, бо не мають грошей на лікування з одного боку, а з іншого не впевнені, що отримають нормальні ліки. Стосовно криміногенної ситуації складається враження, що її стрімке погіршення стримується з останніх сил. Людей переповнює горе війни, горе від втрати батька, сина, чоловіка, брата, просто знайомої людини. І кожний розуміє: все те, що ми бачимо по ТВ, може запросто опинитися в них за вікном (не дай Боже).

Все це спонукає працездатне населення все більше замислюватись над, буквально, втечею за кордон в пошуках кращої долі. І практично всі люди, з ким мені довелося поговорити, майже в один голос кажуть, що якщо все буде погіршуватись далі, то вони не знають, в якій держави опиняться і як ця держава буде тоді називатися…

А от "безвіз”, демократія, свобода слова, європейський шлях – люди або взагалі не згадують, або згадують як щось дуже негативне. "Який "безвіз” або яка там демократія, коли нема за шо купити сіна для корови?” - кажуть у селах…

Але мене вразило не це. А те, що після майже чотирьох років розрухи, а до цього протягом 22-х років відвертого грабунку держави, люди так і не склали портрет влади, якої прагнуть. Не знають кого обирати, не знають кому вірити. І саме це є катастрофою! Адже всі ті жахи, які люди переживають зараз – це результат нашого волевиявлення. Саме ми обрали до влади тих, хто фактично весь період Незалежності займався знищенням України та українського народу. Де 52 мільйони, де промисловість, де заможне селянство, де безплатна медицина та освіта? Нема! Вже нема. І причина цього криється у людському виборі: ми постійно приводимо до влади тих, хто нас знищує!

Кого ми обираємо? "Хорошу” людину! Ця, так звана, "хороша” людина під вибори будує дитячі майданчики, вставляє нові вікна, дарує котли, бензопили, вкручує лампочки на вулицях, екстрено та під камери латає діри на дорогах, або просто купує гречкою та консервами чи дає до 100 доларів за "галочку” у бюлетені. І все. Таким чином "хороша” людина з’являється в Раді. А далі – війна, непідйомні комунальні тарифи, астрономічний ріст цін, нікчемна 12-ти річна освіта, закриття шкіл і лікарень, пенсії, що навіть вмерти спокійно не дають, і багато, багато іншого. І це ще в них руки не дійшли до вашої землі.

Чому так відбувається? Все просто. Люди, яких ми обираємо за "гречку” або за "добрі справи” потім займаються у Раді вирішенням власних питань і підвищенням власних соціальних стандартів. Всі їх думки постійно крутяться тільки навколо них самих. І це не було б великою проблемою. Хай займаються собою, аби народ не чіпали. Але ж іноді вони голосують за архіважливі закони – про освіту, про медицину, про тарифи, про армію. І в більшості своїй вони навіть не читають їх, а приймають рішення не власним розумом, а так, як сказали "зверху”. Ось ми і маємо всі наші проблеми, бо самі привели до влади "хороших” людей.

За кого ж голосувати, спитаєте ви? Моя відповідь однозначна – за власні інтереси! Ви маєте зрозуміти, що підхід до обрання за принципом «с паршивой овцы хоть шерсти клок» є хибним. Гречка, проданий голос, дитячий майданчик або нашвидкуруч залатана дорога не є вашими особистими інтересами. Ви маєте відповісти собі на питання: чого ви хочете?

Ви хочете нормальних тарифів на комуналку? Нема питань. Але "нормальність” чи "ненормальність” тарифу зумовлена тим, чи можемо ми його оплатити. Люди зможуть оплачувати тарифи, коли самі будуть достатньо заробляти. А це залежіть від того, чи стоять у владі люди, які працюють над збільшенням купівельної спроможності населення, а не власної купівельної спроможності.

Ви хочете достатніх пенсій? Будь ласка. Але це залежіть від наповнення Пенсійного фонду. Якщо неуки у владі довели до того, що підприємствам і простим людям нема з чого сплачувати пенсійний податок, то звідки ж взагалі візьмуться пенсії?

Ви хочете, щоб ви, ваші діти і онуки отримували таку освіту, яка б дозволяла знайти нормальну роботу тут в Україні? Це можливо. Але для цього треба перестати сліпо копіювати негативний досвіт Європи, перестати знищувати все те, що було побудовано до 1991 року розумними людьми, а трішечки адаптувати під сьогоднішні умови.

Ви хочете медицину таку, хоча б як при Союзі? Добре. Але приберіть від влади тих, хто поставив керувати галуззю відвертих злочинців з закордону.

В кінці кінців ви хочете перестати боятися, що ваші рідні та близькі можуть загинути на війні? І це вирішується, але перестаньте голосувати за тих, хто під патріотичні викрики тихенько заробляє на війні, обкрадаючи і підставляючи простого солдата і звинувачуючи при цьому кого завгодно, навіть президентів інших країн, тільки не себе.

Голосуйте за тих, хто може вам дати все це, або пояснити як він буде все це втілювати у реальне життя.

Вибори відбудуться або за планом – у 19-му році, або, скоріш за все, вже наступного року. Як би я хотів сказати, що в нас зараз є унікальний шанс щось змінити. Не унікальний, а останній шанс почати жити. Більше в України немає радянського запасу стійкості. Все розкрали та знищили. Але є певний час, для нас з вами! Ми ще маємо таку можливість, щоб встигнути усвідомити власні потреби та інтереси. Давайте уважно подивимось на себе, своїх дітей, онуків та зрозуміємо, на кінець, для себе, якої долі ми прагнемо, чого хочемо…

Коментарі та пропозиції ви можете висловити на персональному аккаунті Леоніда Щукіна в соціальний мережі Facebook