ГАНЬБА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ВЛАДИ !
Бійців зустрічали без квітів і вигуків «Слава Україні!»
.
20 березня за чверть до дев'ятої ранку біля залізничного депо зупинився тепловоз з двома вагонами. З них висипали 63 демобілізованих бійці Першої танкової бригади. Змучені, бо в дорозі були майже три доби. Стільки вони їхали з Мар’їнки Донецької області. Вагони з солдатами чіпляли від одного потяга до іншого. Подовгу стояли на станціях. Остання пересадка була в Липовому Розі Ніжинського району. Туди за воїнами з Чернігова виїжджав тепловоз. Незважаючи на демобілізацію, радості на обличчях героїв мало — не на такий прийом вони чекали. Зустріти військових зібралися журналісти, військове та обласне начальство та декілька родичів. Ні тобі квітів, ні синьо-жовтих прапорів, ні вигуків «Слава Україні», як в інших областях. Ганьба Чернігівщині!
«За рік про нас забули»
Демобілізовані мали приїхати ще 19 березня о дванадцятій дня. Але не склалося. Час прибуття постійно переносився: з 12.00 на 16.00, потім на пізній вечір, на ніч і, нарешті, на ранок наступного дня...
Демобілізовані неговіркі. Один з дембелів у балаклаві вискочив з вагона з рюкзаком і сумкою, пішов мовчки, не озираючись...
Ті, хто ідуть до частини, розміщуються у кузові вантажного автомобіля і в автобусі. П'ятеро під власний наспів «Прощання Слов'янки» вмощуються до автомобіля «швидкої». Це бійці медичної роти. Хлопці з Чернігова, Козельця, Прилук.
Приїхали!
Перша танкова була в Луганському аеропорту, в Щасті, Новоайдарі. Військовий пригадує, як до нього у Щасті підходив місцевий:
— Каже: «Я вас ненавиджу. Але Луганськ треба взяти. Мені чотири місяці не платять пенсію. Хочу отримати». Люди там звичайні обивателі. Безідейні...