Там, за курганами між Рибинським
і Білошицькою
Розповідає
учитель місцевої школи, краєзнавець та історик Микола Трейтяк
.
Розпався щит. І не відкрить забрало.
Потьмянів меч. Зіржавіла броня.
Був воїн. Вождь. Та ім’я смерть украла
І чорного погнала скакуна.
Мовчать гробниці, мумії, скелети.
І лиш писемне долинає з давнини.
З пітьми віків, з давно забутих склепів
Слова бринять. І ось вони. Вони…
Чернігівщина – один із найбагатших курганними могильниками регіонів України. Вони поставали протягом тисячоліть, ці мовчазні свідки цілої низки культур – від скіфської до слов’янської, готської (маскованої радянськими істориками під «черняхівську»), запорозької… Але поблизу села Рибинська Корюківського району допитливі дослідники бачать дев’ять курганів, які випадають зі звичного ряду. Один із цих самовидців – учитель місцевої школи, краєзнавець та історик Микола Трейтяк. З ним і веде розмову наш кореспондент.
— Миколо Миколайовичу, що ж за таємниці криються за цими, вже малопомітними для далекого від археології ока, узвишшями?
— Там поховані шведські солдати, які загинули під час Північної війни.
З подіями того довготривалого протистояння Карла Дванадцятого й Петра Першого пов’язано чимало, але цікаво глянути на це через призму світобачення невеликої порівняно території, спогадів і переказів, які старожителі Рибинська...
— Зовні ці кургани нагадують норманські – чи варязькі, кому яка термінологія прийнятніша. Коли я їх уперше побачив, то вони мені видалися ближчими до язичницької Русі. Тим більше, що зовсім поряд – городище часів Київської Русі.
— До війни, у тридцяті роки, на чолі з директором Перелюбської середньої школи Балабаєм, кургани були розкопані. Знайшли шведські речі, обладунок, зброю… Певний час усе це зберігалося в Перелюбі, але потім, під час німецької окупації, зникло...
