Зустріч через 44 роки
 .
Випускники 10-Б класу 1969 року Корюківської середньої школи №2
Шкільна пора - Якими ви стали, однокласники? Кому з нас невідомі слова цієї пісні, адже всі ми родом із дитинства, ходили в школу, і ось тепер, пройшовши вже сувору школу життя, зустрілися через багато літ. 44 роки промайнули з тих часів, відколи ми, випускники 10 – Б класу Корюківської середньої школи №2 далекого 1969 року вирушили в самостійне життя. Без хвилювання не можу писати про цю зустріч, таку теплу, зворушливу. А організував нам її Олександр Парфенюк, один з кращих учнів нашого класу.
Підходимо до нашої школи, хвилюємось, впізнаємо один одного, з багатьма наче заново знайомимось, адже є такі, що не були в Корюківці після школи жодного разу. І дарма, що нам уже по… багато років, усі такі симпатичні, усміхнені, гарно вдягнені, радості від зустрічі немає меж. Фотографувались біля школи, а потім зайшли в наш клас, де кожен розповів про своє життя. Олександр Парфенюк здобув дві вищі освіти, проживає в Києві, працював на заводі «Більшовик», а після розпаду Союзу - в німецькій фірмі «Simens» провідним спеціалістом. Має сина, дочку і маленьку внучку. Тетяну Архипенко доля закинула до Мінська, працювала на радіозаводі. Дві Тетяни - Гумерова і Рижова теж мешкають у білоруській столиці. Там же постійно проживає і Олександр Навродський, юрист за освітою - працював старшим слідчим по особливо важливих справах республіки Білорусь, виростив двох синів, які теж здобули вищу освіту. Анатолій Плющ і Віктор Кузуб - зв’язківці, оселилися в Чернігові. І Петро Крес - в обласному центрі, має вищу освіту геодезиста. А кращий учень класу Віктор Шемет закінчив Київський університет за спеціальністю – математика. Зараз викладає інформатику в Чернігівському університеті. Олексій Устименко – будівельник. Тіна Коваленко, наша перша красуня – не в одного хлопця серце билося частіше, споглядаючи за нею – залишилась такою ж скромною, милою, нині у Києві, вирощує квіти, має хорошу сім’ю. Валентина Кушнір, Алла Мороз, Юлія Іващенко - в Корюківці, привітні, як завше, приємно з ними зустрічатись, поговорити. Надія Косенко в Дніпропетровську, й досі працює медсестрою, хоч і на пенсії. А ось Любов Шмельова, аж у Армавірі Краснодарського краю.
І звичайно ж згадували наших дорогих учителів, таких терплячих і мудрих, адже ми не завжди їх слухались. На жаль, майже всі вони уже відійшли у світ інший. Пом’янули ми і учителів, і 16-ох однокласників, яких теж немає з нами.
…Спогади, спогади - хто з ким сидів за партою, як навчався, з ким дружив. Багато переспівали пісень нашої юності, танцювали. Зустріч вийшла дуже душевною, усі задоволені. Уже опівночі почали роз’їжджатися по домівках, обнімались, цілувались, і домовлялись про нову зустріч, уже на 50-річчя закінчення школи. Валентина ТИТЕНКО,
випускниця 10-Б класу 1969 року
Джерело http://koryukivka-mayak.
|
