Третього  грудня - Міжнародний День інвалідів

    .  Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо  самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства.

Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - інвалід, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота про інвалідів в основному трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних інвалідів на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз? Шанси не змінилися, їх просто немає.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

 На початок 2018 року на Чернігівщині за адміністративними даними налічувалося понад 79 тис. осіб з інвалідністю, або 78осіб у розрахунку на 1000 населення (в Україні – 62).Близько 10 тис. із них було встановлено І групуінвалідності, 26 тис.– ІІ, 39 тис. – ІІІ,4 тис. – діти до 18 років.

Минулого року вперше визнано інвалідність майже в 4 тис. осіб, у кожного четвертого з них – у зв’язку з новоутвореннями, у кожного п’ятого – через хвороби системи кровообігу.