Що необхідно знати про спадщину кожному?
 .
Питання про спадщину рано чи пізно постає перед кожною людиною, тому пересічний громадянин повинен мати хоча б загальне уявлення про те, яким чином переходить право власності на належне йому майно після його смерті до іншої особи (спадкоємця) чи осіб (спадкоємців).
До нотаріусів звертаються люди з питаннями: чи обов’язково складати їм заповіт на належне їм майно? Як спадкується майно у разі відсутності такого документа та чи перейде воно дітям? Та багато інших питань задаються громадянами щодо спадщини. Але часто так буває, що люди звертаються за консультацією вже запізно, наприклад, пропустили термін для звернення за оформленням спадщини або відсутні документи, що встановлюють право власності на майно або родинні відносини.
На тему спадкування можливо говорити довго та багато, але, на мою думку, є загальні поняття, що має знати кожна людина, яка має майно та задумується про подальшу долю цього майна.
На сьогоднішній день, мабуть, вже всі громадяни знають, що свідоцтва про право на спадщину видають як державні, так і приватні нотаріуси, та що ці документи мають однакову юридичну силу. Однак є одне обмеження. Приватні нотаріуси видають спадщину після смерті спадкодавців, які померли після 1 червня 2009 року. Тому, якщо ваші родичі померли до цієї дати, то вам необхідно звертатися лише до державних нотаріальних контор, що знаходяться за останнім місцем проживання спадкодавця.
Як ви вже зрозуміли, місце відкриття спадщини, тобто місце, де буде оформлятися свідоцтво про спадщину, законодавцем визначається як останнє місце проживання спадкодавця. Але в житті бувають всілякі випадки, тому якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна (частини перша та друга ст. 1221 Цивільного кодексу України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 Цивільного кодексу України).
Згідно із законодавством України, першочергове право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування отримують спадкоємці за законом у порядку черговості, визначеною у статтях 1261—1265 Цивільного кодексу (частини перша та друга статті 1223 Цивільного кодексу України).
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до державної нотаріальної контори чи то приватному нотаріусу (за своїм особистим вибором, окрім випадку, про який я говорила на початку своєї консультації) заяву про прийняття спадщини. Така заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто, тобто заява повинна бути складена особисто від спадкоємця, а не від його представника. Якщо особа не може особисто звернутись до нотаріуса, наприклад, проживає в іншій місцевості, то така особа має право звернутись до будь якого нотаріуса та надіслати необхідну заяву поштою нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, що починається з часу відкриття спадщини. Тобто до нотаріуса треба звернутись до спливу шести місяців, а не після спливу цього терміну, як чомусь вважає більшість громадян.
Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Після спливу шести місяців нотаріус оформляє спадщину тим особам, які на законних підставах її прийняли. Законодавець не покладає на нотаріуса обов’язок розшукувати спадкоємців.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, тобто до спливу шести місяців. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до нотаріальної контори чи приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування, а неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі лише з дозволу органу опіки та піклування.
Якщо особа подала заяву про прийняття спадщини, а потім передумала її приймати, то у такої особи є право відкликати свою заяву протягом строку, встановленого для її прийняття, тобто до спливу шести місяців. Що це означає? Особа повинна скласти нову заяву, в якій висловити свою волю відкликати попередню заяву.
У своїй консультації я виклала той мінімум інформації, яким, на мою думку, повинен володіти кожний громадянин України, щоб не мати проблем у майбутньому щодо оформлення спадкового майна. Без зайвих клопотів, як то звернення до судових органів, наприклад, з питанням встановлення родинних відносин чи отримання додаткового терміну для прийняття спадщини, звернутись до належної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса та отримати свідоцтво про спадщину.
При оформленні спадщини у нотаріуса громадянам необхідно попередньо справлятись про розмір платежів, котрі треба буде сплатити при отриманні свідоцтва про спадщину, в тому числі, які податки та коли мають бути сплачені. Податки, що сплачуються при оформленні спадщини, залежать від родинних відносин та майна, що успадковується.
Зараз громадяни часто задають питання: чи буде щось змінюватись в оподаткуванні при оформленні спадщини з наступного року? Ні, на сьогоднішній день зміни в оподаткування при оформленні спадщини законодавцем не вносились. Мають тільки відбутись лібералізаційні зміни з 1 січня 2012 року в обкладанні податком з доходів фізичних осіб при подальшому відчуженні успадкованого майна. А саме при першому продажу протягом податкового року успадкованого майна, незалежно від терміну, протягом якого спадкоємець володів успадкованим майном, податок з доходів фізичних осіб стягуватись не буде.
Джерело Газета "Чернігівські відомості", 21 грудня 2011 рок
|
