Поручишся – помучишся!
 .
Продовжуючи «кредитну» тему, слід звернути увагу також і на договори поруки, що часто пов’язані з кредитними договорами. «За кого поручишся, за того помучишся” – це прислів’я ілюструє основне, що треба пам’ятати при укладенні договору поруки, – до поруки за боржника слід ставитися дуже розважливо, бо можна наразитися на чималі клопоти. І дуже часто саме так і відбувається. Якщо навіть не у більшості випадків…А тим, хто вже таки потрапив у халепу поручительства слід знати, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя. До такого припинення поручительства призводять такі зміни умов основного зобов’язання (без згоди поручителя!), які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Зокрема, це є: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, зокрема, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, тобто, нібито само собою розуміється, а звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, у такому разі, не є необхідним. Проте, це є теорія, яка навряд чи має право на реальне життя, в зв’язку з чим такі позовні вимоги все ж підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (статті 3, 12 – 15, 20 ЦК України, статті 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов’язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена). Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.
Також слід знати, що згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
За практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і адміністративних справ, згідно з листом ВССУ від 27.09.2012 № 10-1393/0/4-12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»
|
