Пам'ять про всіх загиблих прийшли вшанувати до Меморіального пам’ятника на честь героїчного опору жителів Корюківки нацистським окупантам, жителі Корюківщини, народний депутати України Анатолій Євлахов та Олег Купрієнко, заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Сергій Сергієнко, радник голови обласної ради Дмитро Никоненко, голова райдержадміністрації Олексій Мірошниченко, голова районної ради Віктор Чернуха, Корюківський міський голова Ратан Ахмедов, представник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко, голова Чернігівського обласного відділення Української спілки в’язнів-жертв фашизму Ніна Зубок та інші.

Кожного року навесні, в ці березневі дні в пам’яті корюківчан постають образи людей, яких вони знали, з якими розмовляли, товаришували. Їх образи з часом не старіють, хоч страшна і нагла смерть зупинила їхнє життя на півдорозі…

Ці дати запам’яталися для корюківчан не першим весняним сонцем, а кривавим вогнищем і смертю. Наймасштабніша каральна акція нацистів в Європі під час Другої світової війни. Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 раз — чеську Лідіцу, в 12 раз французький Орадур Сюр Глан.

Каральна акція нацистів була відповіддю на дії партизан з’єднання Федорова, які уніч на 27 лютого 1943 р. розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, звільнили із тюрми родини партизан,та вбили німецьких солдат і офіцерів.

У відповідь на радянську партизанську акцію з метою «помсти і залякування», наказ про знищення Корюківки віддав начальник штабу 399-ї головної польової комендатури групи армій «Південь» Вермахту у місті Конотоп Сумської області Байєр Бруно Франц.

Виконавцем цього злочинного наказу стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка безпосередньо організувала каральну акцію, сформувала збірний каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР.

Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а. Одним із найвідоміших злочинів цього підрозділу став розстріл у вересні 1941 р. в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

Два дні 1,2 березня тривала кровава розправа над цивільним населенням Корюківки. До кінця другого дня селище майже повністю згоріло. 9 березня нацисти повернулися до міста, добили і допалили всіх, хто сховався, або втік до лісу.

Війна — жорстокий час, де людське життя нічого не варте. І як в будь — якій війні, як 75 років тому і як, нажаль і зараз, перш за все страждає мирне населення.

На сьогодні вдалося встановити поіменно тільки тисячу вісімсот дев’яносто три жертви трагедії. На жаль, це тільки 28 відсотків всіх вбитих під час каральної акції.

Навіть приблизний аналіз цього скорботного списку показує, що нацистський окупаційний режим знищив 704 дитини та 1097 осіб жіночої статі, які під час війн та лихоліть є найбільш незахищеними серед цивільного населення.

КОРЮКІВСЬКА ТРАГЕДІЯ – це НАЦІОНАЛЬНИЙ СИМВОЛ СКОРБОТИ. Адже в Україні у 1941-1944 рр. нацистськими карателями та відступаючими військами Вермахту свідомо було знищено понад 670 населених пунктів, та майже 51 тисячу осіб цивільного населення.

З них найбільше жертв в Корюківці - майже 7 тисяч, в с. Козари (Носівського р-ну) майже 5 тисяч, в с. Піски (Бобровицького р-ну) - більше 800 жителів.

На знак поваги і вічної пам’яті безневинно убієнних жертв Корюківської трагедії, всіх жителів населених пунктів України, знищених нацистськими загарбниками в роки Другої світової війни, керівники області, народні депутати України, керівники району, представники державних та наукових установ, ветеранських організацій, громадських об’єднань, релігійних організацій, військових та громадськість міста поклали квіти до Меморіалу та вшанували пам’ять всіх хвилиною мовчання і вклонилися кожному із них, за їх незвідане кохання, за їх життя, що втрачене навік…

Заупокійну літію за жертвами Корюківської трагедії відправив благочинний Корюківского району Української Православної церкви Київського Патріархату протоієрей Тарасій Баїк, на знак світлої пам’яті за жертв Другої світової війни.

Корюківська трагедія - це злочин проти людяності, воєнний злочин, і ми не маємо права забути її, ми будемо пам’ятати, і нагадаємо світові, якою ціною заплатили українці за перемогу у Другій Світовій війні.

Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна і для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини.

Війни, в яких сторони не рахуються із життям цивільного населення, перетворюють його на заручників військово-політичних планів, мають бути визнані злочином, неприпустимим у сучасному світі.

Історія Другої світової війни і через 75 років ставить ще багато запитань. Але безперечним є одне - загарбників ніхто не просив приходити з війною на нашу землю!...Ніхто не просив ні тоді, ні сьогодні! А той, хто приходить з мечем на нашу землю, той від нього і гине!

Вічна шана героям, які врятували світ від нацистської чуми! Які боролися і полягли за незалежність України! Ми завжди будемо вдячні всім, хто віддав своє життя за наше мирне небо. Ваші жертви не були даремними! Вічна слава загиблим! Вічна пам'ять!

І нехай війна, що тепер триває на українській землі буде останньою і переможною, і українці нарешті перестануть вписувати в свою історії нові чорні і трагічні дати, а діти будуть знати слово «війна» тільки з книжок.

Бо нема в світі такої сили, яка б змогла навіки зупинити життя. Життя невмируще. Крізь попіл Корюківської землі проростають паростки нових поколінь.

В урочищі Гай на місці перепоховання жертв Корюківської трагедії в Меморіальному комплексі пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами відбулась поминальна літія.

На території Музейно-меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими оккупантами у 2013 році було перепоховано останки жертв найбільшої за кількістю жертв трагедії Другої світової війни у Європі - Корюківської трагедії 1943 року, коли нацистами було знищено майже 7 тисяч цивільного населення.

Нажаль - в цих братьських могилах знайшли спочинок останки не всіх загиблих корюківчан, більшість з них ще покоїться під будинками у Корюківці. Вціліли після каральної акції жителі ховали те, що залишилось від свої рідних або навіть не знайомих людей у себе на подвір’ях, там де їх знаходили.

Сьогодні в день, коли виповнилось 75 років з дня Корюківської трагедії ми складаємо глибоку шану всім, загиблим жителям Корюківки і разом з ними - всім закатованим жителям знищених населених пунктів України.

На знак світлої пам’яті до місця перезахоронення останків жертв Корюківської трагедії до підніжжя могил поклали гірлянди, квіти та встановили лампадки представники офіційної делегації та громадськість.

Україна буде вічно пам’ятати своїх утрачених дітей та своїх героїв - захисників! Вічна шана героям, які врятували світ від нацистської чуми! Які боролися і полягли за незалежність України!

Людської пам’яті свіча хай запалає,

Коли життя знов набирає силу.

В ім’я народу хай вона палає

За муки, за життя і за могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає.