За доносом, у 1937 році майстра, який проживав з родиною у м. Корюківка «… запросили на хвилинку в міліцію, а я, як пішов, так повернувся тільки через 25 років”.

  Перед цим заарештували двох його синів. У 1943 році нацистські карателі повністю знищили Корюківку, разом з її жителями. Згоріла й дружина Олександра та його будинок, у блокадному Ленінграді гине його донька Віра.

  Проте, те зло, що наслали на кобзаря односельчани допомогло йому вижити: я повернувся до Корюківки живий, здоровий, а мої недруги загинули, зазначає Олександр.

  Пізніше він так пояснить свій злочин «…думали: я великий злочинець, а не розуміли, що був засланий тільки за те, що я робив бандури й, таким чином, підтримував українську культуру, і в той час усі тюрми забивали такими людьми, які мріяли про Україну…» (пише Олександр Ясенчук).

  Олександр Самійлович пережив всіх своїх недругів, а становлення незалежної України так і не дочекався. Помер у 1988 році, похований у місті Корюківка. Його ім'я носить школа мистецтв, на його честь названа вулиця в місті та в рідному селі. Наступного року біля Корюківської школи мистецтв імені Олександра Корнієвського буде встановлено пам'ятний знак.

   У 2019 році ювілейну дату від дня народження великого корюківця Україна відзначатиме на державному рівні, відповідну постанову підготував профільний комітет Верховної Ради України. Щиро дякую керівнику Комітету ВРУ Микола Княжицький та нашому депутату Анатолий Евлахов.

      Продовжуємо відкривати історію Корюківщини всій Україні