Сім'я, діти
Як навчити дитину виконувати домашні обов'язки змалечку
 .
Багато батьків пам'ятають той чудовий момент, коли дитина хотіла у всьому допомогти мамі. З дітьми зазвичай це трапляється у віці приблизно від двох до трьох років. Мити підлогу? Чудово! Дайте мені швидше ганчірку! Пилососити? Здорово! Я кататиму пилосос! Прати білизну? Ура! Я складатиму її в машинку…
Проте як показує практика, з роками цей дитячий ентузіазм пропадає. Зазвичай це відбувається тому, що інтерес дитини стикається з протидією мами (інколи тата), не готової надати дитині стільки самостійності. Мити підлогу? Ти ж відро перевернеш, потоп тут влаштуєш! Пилососити? Ти спалиш пилосос! Прати? Ти ж перемішаєш світле і темне! Ні, вже краще я сама…Через деякий час мама бачить, що дитині вже цілком під силу і вимити підлогу, і пропилососити квартиру, і попрати. Але дитина ніякого інтересу до домашніх справ не проявляє, більш того, навіть виявляє неприязнь. Часто можна чути такі вислови засмучених мам: Треба ж, в три роки ганчірку з рук неможливо було вирвати, а зараз, навпаки, не вручити.
Звичайно, чудово, якщо інтерес дитини до домашніх справ розвивався і підтримувався. Проте так буває далеко не завжди. Що потрібно зробити для того, щоб передати дитині повноваження?. По-перше, важливо переглянути своє ставлення до домашніх обов'язків. Якщо регулярно звучить, що мама терпіти не може виносити сміття, і взагалі хай цим тепер син займається, великий вже – в цьому випадку марно чекати від дитини ентузіазму. Необхідно підкреслити значущість виконуваної роботи для сім'ї, деяка доля гри тут також не завадить: що буде з квартирою, якщо місяць не виносити сміття, а якщо рік?
По-друге, потрібно дякувати дитині, підкреслювати, як важливо і значуще те, що вона робить для сім'ї.
По-третє, виконання домашніх обов'язків зовсім не обов'язково має бути рутиною. Домашні справи можуть бути цікавими. Вони можуть бути цікаві як самі по собі, так і відношенням до них як до захоплюючих заходів.
Дітей, як правило, приваблюють ті домашні справи, які подобаються самим дорослим. Наприклад, якщо мама любить пекти, то дочка з великим бажанням мамі пропонуватиме свою допомогу, а потім і сама освоїть секрети випічки.
Наступні прийоми допоможуть зробити виконання домашньої роботи для дитини захоплюючою справою:
• Можна запропонувати дитині час від часу мінятися домашніми ролями з іншими членами сім'ї. По-перше, корисно познайомитися з іншими, можливо, складнішими, ніж постійні доручення, видами робіт. По-друге, повчально на собі випробувати, наприклад, мамине щоденне навантаження. Цей прийом також сприятиме об'єднанню сімейного колективу і значно розширить компетенцію дитини в тому, що стосується вирішення побутових питань.
• Дозволяйте дитині самій вибирати засоби, які допомагають полегшити домашню працю. Якщо в її обов'язки входить миття посуду або прання своїх речей, можна давати їй гроші на придбання нових миючих рідин або порошків. По-перше, дитина відчує довіру з боку батьків, по-друге, відчує відповідальність за свій вибір – адже від того, наскільки відповідально вона підійде до вибирання миючого засобу, найближчим часом залежить ефективність виконаної нею домашньої роботи. Не варто турбуватися, що вона «поведеться» на телевізійну рекламу і прагнутиме купувати тільки дорогі засоби. Нехай пробує сама, це дозволить їй переконатися, що не завжди висока вартість збігається з високою якістю. Заразом повчиться критичніше ставитися до реклами. Тим паче, що її дії на перших порах обмежуватимуться бюджетом.
• Подумайте, як можна ввести творчий підхід в домашню роботу. Наприклад, доручіть синові або дочці щоденне приготування салатів. Забезпечте їх готовими рецептами, але заохочуйте і самостійні кулінарні пошуки. Або запропонуйте дитині, яка щодня бігає в магазин за хлібом, дорогою додому помічати кожного разу щось нове, незвичайне.
• Хлопчикам варто доручати домашні справи, в яких використовується різноманітна техніка, у тому числі і кухонна. Можливо, вони самі захочуть запропонувати технічні рішення для полегшення повсякденної праці. Або придумають новий кухонний апарат.
Істотно гальмувати процес занурення дитини в світ домашніх обов'язків може система подвійних стандартів, що нерідко існує в сім'ях.
Ми з чоловіком ніяк не можемо вирішити, що робити ось в такій ситуації. Припустимо, дитина зробила щось неправильно, наприклад, кинула брудні шкарпетки посеред кімнати. На зауваження спокійно відповідає: «Тато теж так робить». Що в таких випадках говорити дитині? Сказати, що тато не правий? Але це ж підриває батьківський авторитет. Не робити провокуючих вчинків? Але все-таки ми люди, без цього не вийде.
Що можна відповісти на таке батьківське питання? Адже цілком вірно і те, що дитина наслідуватиме батька, і те, що всі ми люди і маємо право на помилку. Тому, якщо татові не вдається себе організувати (навчитися класти шкарпетки на місце), то чом би саме у цей момент дитині не дізнатися, що тато - звичайна людина, не дуже організована при тому. Нічого страшного з авторитетом тата не станеться (якщо тато, в принципі, на висоті), якщо він у відповідь на репліку дитини скаже: «Так, ти знаєш, я так інколи роблю, але думаю, що мама права, і нам з тобою краще послухати її і зібрати свої шкарпетки. Удома тоді буде набагато чистіше. Ми, сильні чоловіки, допоможемо нашій любимій мамі підтримувати лад в будинку».
Проте, якщо вдома існують одні правила для дитини, інші – для мами, а для тата немає взагалі правил, тому що він втомився, навряд чи дитина буде з готовністю виконувати завдання, що їй доручаються.
Таким чином, зробити так, щоб дитина точно знала, що їй належить сьогодні зробити в домі, робила це самостійно, без нагадувань, навіть із задоволенням, цілком можливо. Важливо визначитися з тим, чого саме ви хочете від дитини. Для цього потрібно збудувати працюючу систему, продумавши мету, зробивши цікавим процес роботи, не забуваючи про особистий приклад, і, звичайно ж, набратися терпіння, щоб відлагодити цей механізм, зробивши таким, що працює як годинник.
|
