Є  НАД  ЧИМ  ЗАДУМАТИСЯ !

 Утилізуймо батарейки, доки вони не утилізували нас  
 .

Люди добрі, схаменіться І навколо озирніться. Ми потонемо в відходах І загубимо природу!

ЕКОЛОГІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Ситуація з екологією в нашій країні нагадує рядки з пісні Сашка Положинського «Я не хочу»: «Мова калинова, пісня солов'їна, ще трохи побалакаємо – зникне Україна». Скільки разів було чути про всілякі фільтри для фабрик, різні очисні споруди, заходи щодо збереження природи, але практична сторона питання постійно пробуксовує: то гроші в казначействі зависнуть, то бюджету на «другочергові» проблеми не вистачає, то ще щось придумають. І це в той час, коли щорічно у процес виробництва надходить близько 1,5 мільярда тонн первинної сировини, а відходів із цих же галузей промисловості отримуємо біля 15 мільярдів. Таким чином, на сьогодні для України стан розвитку виробництва є головним еколого-формуючим фактором.
Звичайно, технічний процес ми не зупинимо. Очисні споруди та фільтри можна було б поставити, але це буде коштувати більше, ніж виплата штрафів або хабарів екологічним інспекторам. Дійшло навіть до такого абсурду: щоб здати на утилізацію люмінесцентну лампу, в якій міститься ртуть, потрібно заплатити кошти. Із нашим менталітетом та лампа швидше за все опиниться в сміттєвому контейнері, а куди вона потрапить далі – це вже нікого не хвилює. Рідко хто згадує народне прислів’я: «Не плюй до криниці, бо колись захочеться водиці»…

З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ   

Звичайно, якщо говорити про екологію, то можна застрягнути в цій темі надовго й нічого не вирішити. Щоб вирішити якусь глобальну проблему, потрібно почати з чогось малого, але практичного. Наприклад, із сортування сміття та подальшої його переробки. Або зі збирання використаних батарейок, які, не дивлячись на невеличкі розміри та значну необхідність у побуті, викликають непоправимі наслідки при потраплянні в ґрунт чи воду. Чим, до речі, й зайнялися українці, котрим не байдужа рідна природа.
Після 5-ї Всеукраїнської екологічної конференції , що проходила 25 лютого 2011 року в університеті «Крок», із ініціативи громадських екоорганізацій була проведена одноразова акція зі збору використаних батарейок у містах, де згодом відбувалися матчі Євро-2012. Невдовзі після конференції перший контейнер з’явився і в Прилуках, а саме в гуманітарно-педагогічному коледжі. Ініціатором цієї ідеї став викладач природничих дисциплін та науковий керівник громадської організації «Екоспектр» Юрій Віталійович Скиба (на фото). Спочатку все було сприйнято дещо скептично: довго контейнер стояв напівпорожній. Але ж не скористатися тією можливістю, яка є в українців(!) було б нерозумно. Беручи до уваги шкоду, котру приносять використані батарейки, та наявність в Україні, а точніше у Львові, одного із трьох існуючих у Європі заводів по переробці вищезгаданих гальванічних елементів, це було б вищим проявом людської несвідомості. Львів, звичайно, розташований далеко від Прилук, але цим перейматися не варто: спілка промисловців і підприємців «Співпраця» уже дала згоду на перевезення батарейок. Тож нам залишається тільки не викидати їх де попало.

 ЩО МАЄМО І ЩО Б ХОТІЛОСЯ МАТИ

Попри всі негаразди, до акції поступово почали долучатися й інші установи: школи, бібліотеки, магазини електротехніки. Сьогодні ми маємо збиральні пункти в районній та міській бібліотеках, у двох відділеннях магазину «Електросвітлотехніка», а також у 4 класі гімназії №1. Особливо активною є районна бібліотека, працівники якої оголосили проведення акції по селах. На даний час загальними силами вдалося зібрати приблизно 72 кілограми використаних батарейок, тобто в Прилуках і Прилуцькому районі за останнє півріччя було врятовано 1 440 000 літрів води або 72 000 квадратних метрів землі.
Але на цьому крапку ніхто ставити не буде – фактично це лише початок. Наступним кроком, за словами Юрія Скиби, має стати встановлення контейнерів у фотосалонах, де є потенційна можливість частої зміни батарейок, а також у навчально-виховних закладах. В останньому випадку потрібно брати приклад із вихованців Лідії Павлівни Даниленко – учнів гімназії №1. До речі, саме вчителька подала дітям ідею щодо проведення екологічної акції.
Наостанок хочеться сказати пару слів стосовно моралі вищевикладеної «байки», але: по-перше, чи не звучатимуть вони пафосно? І, по-друге, чи зупинять вони руку, яка до цього без жодної думки в голові викидала сміття собі під ноги? 

   Одна батарейка забруднює 400 літрів води або 20 метрів квадратних ґрунту. Тому, викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсували 2 ванни, 8 відер і півтора чайника води. Викинувши п’ять батарейок, ви одним махом руки забруднили одну сотку з картоплею.

                                                    Джерело        http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2453