Цього не забути.... ФОТОрепортаж 
Повернувшись до свого тихого Чернігова, хочу розповісти про свої враження від мого тимчасового перебування на вже мирному Євромайдані.Навколо ще й досі стоїть їдкий дим. І вже вдома я відчуваю на собі той запах. Запах тої війни і скорботи.
Не дивлячись на велику кількість людей тут дуже тихо. Ніхто не сміється, можна побачити тільки зпохмурнілі обличчя,а іноді навіть і плачучих людей. На сцені Майдану лунає молитва, усюди квіти та свічки,таке відчуття,що відбуваються великі похорони.
На Алеї Небесної Сотні,серед сотень фотографій загиблих,було фото 17-ти річного хлопця,який загинув від снайперської кулі. Для мене це стало потрясінням,бо він,не набагато старший за мене. Проходячи повз місця смерті активістів ,ти розумієш,що ідеш по їх крові,що кілька днів тому тут ще велася боротьба за свободу нашої неньки України. Вздовж усієї Алеї доріжка з квітів та свічок. Якщо пройти далі,можна побачити,як зводять пам'ятник з цитатою одного Киянина :
"Сини мої,Брати мої! Простіть мене,що не вберіг вас від кулі снайпера "
А на мосту є ціла "виставка" щитів, якими захищалися наші Воїни. Деякі були дерев'яні, деякі металеві,та захиститися від куль снайперів ними напевно було вкрай важко.
 Найбільш моторошним на Майдані виглядає Будинок Профспілок. Напів спаленний, він стоїть і показує усю трагічність тих подій, що відбувалися тут протягом декількох місяців.
Творчість також не оминула Майдан, бо на Алеї є багато поробок та малюнків дітей.
Ми з мамою також зробили сердечки, які розвісили біля місць вшанування загиблих, яких на Майдані була незліченна кількістсть.
Також, далі по вулиці Грушевського розмістилася невелика виставка вуличного художника. Він малював шаржі на нашого колишнього "президента" та таким чином збирав собі на "Олівці та невелике Межигір'я і мисочку "пшонки" у трилітрову банку.
Далі, на вулиці Грушевського є дошка пам'яті загиблим,біля якої люди зі скорботою в очах дивилися на обличчя своїх Героїв.
А на Майдані у той час,в польовій кухні, жінки активно пропонували їсти усім перехожим. Борщі, супи, бутерброди, сало та гарячі напої - усе це вони пропонували кожному.
В завершення хочу сказати, що я пишаюся своїм народом. Пишаюся тими Воїнами які з дерев'яними щитами стояли проти екіпірованої беркутні. Пишаюся всими тими людьми, що прийшли вшанувати своїх Захисників. Ця невелика "екскурсія" змінила мій світогляд та ставлення до нашого народу! СЛАВА УКРАЇНІ!Фоторепортаж Таісії Сазонової члена дитячої фото студії «Пошук» Чернігівського ОЦ НТТУМ Джерело http://monitor.cn.ua/ua/politics/19978
|
