КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [368]
Вибори [111]
Громада та влада [536]
Точка зору [195]
Право знати [806]
Свобода слова [35]
Гарячий коментар [4]
Тут я живу [226]
Історія нашого краю [57]
Захисник [26]
Свята [502]
Здоров-Я [483]
Господар і Господарка [46]
Смакота [49]
Поради [127]
Рибалка та полювання [22]
Цікавинки [68]
Всячина [37]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.




Холминський Будинок творчості



Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 
Головна » Історія нашого краю
1 2 3 4 5 6 »
                  Сядрине, Самотуги, Тільне 
  
 .  Село Сядрине Корюківського району є центром сільської ради, до якої належать малі села Тільне, Самотуги та Будище. В останньому вже близько 10 років  фактично ніхто не проживає. Назва Сядрине походить від малої річки Сядринка, що є притокою Убеді.
  У 16 ст. ці землі під назвою Сядринський "острів” належали до Домислинської волості Чернігівського уїзду...  .
   Нове освоєння цих земель починається після входження Чернігівщини до складу Речі Посполитої. З 1620 р. край колонізується польською та українською шляхтою...  Крім гути у Сядрині (Сядровці) працювали 2 винокурні, кожна потужністю у 6 казанів взимку та 3 казани влітку. Сировина – зерно привозилася з інших поселень.
   Населення дєрєвні Тільне проживало у 27 дворах (29 хат), ...  Дєрєвня Самотуги мала 24 двори   (26 хат)...  
На 1810 р.  у Сядрині проживало 101, у Самотугах – 163, Тільній – 325 душ обох статей селян-кріпаків...      
   Основні заняття населення дещо змінилися. Сядринці і тільненці займалися хліборобством, а самотужці випалювали деревне вугілля.    За описом 1872 р. ця місцевість належала  до Холменської волості Соницького повіту...  
У 1901 р. повітовим земством у Сядрині нарешті було відкрито початкову школу..   У 1924 р. Сядрино  (167 дворів, 964 жителі)  вже мало статус села...     Досить значним підприємством був  Сядринський пенькозавод, що переробляв коноплі. Восени 1934 р. його колектив налічував 75 чол....,  
На початку німецько-радянської війни 1941-1945 рр. поблизу Сядрина закладено партизанську базу...    24 грудня 1941 р. село Самотуги було спалено, 25 жителів розстріляли. У 1943 р. у Сядриному перебував угорський підрозділ...    У повоєнний час село Самотуги були визнані партизанським...  
  Важко переживає 90-ті роки і льонозавод,  Через високу собівартість продукції та світову кризу 2008 р. виробництво льоноволокна згортається.  Натомість згодом на базі льонозаводу з’явилося деревообробне підприємство  ТОВ "Біомас”, де крім місцевих, задіяні робітники з Корюківки та Холмів...  
    Уродженцем с. Тільне є Алєкс Ліссітса (Олексій Лисиця) (1974 р. н.) – керівник Індустріальної молочної компанії  України. У Самотугах народився і виріс Данило Микитович Білий (1897-1973) – Герой Радянського Союзу....  
    На території Сядрина виявлено поселення епохи бронзи (2 тис. р. до н. е.) та часів Київської Русі (в т. ч. і кургани) (11-13 ст.). Біля села Будище – давньоруське городище...

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 94 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 17.02.2017 | Коментарі (0)

           Село Рейментарівка Корюківського району та його округа

   .Рейментарівка – село, центр сільської ради, до якої належать малі села Олійники, Довга Гребля, Гутище, Заляддя, Богдалівка. Останнє вже втратило постійне населення, решта на грані вимирання. Територією сільради протікає річка Убідь – притока Десни. 

Ця  місцевість за Московської держави  у XVI ст. перебувала у складі Домислинської волості Чернігівського уїзду. Відома вона під назвою Убідський "острів”...   З початком Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького  на Чернігівщині запроваджується козацький устрій – утворюються полки і сотні...  

Поруч з Лементарівкою десь у середині 18 ст. при річечці Кобилці з’являється слобідка Ярошівка. За радянської влади у 30-х роках обидва поселення були об’єднані під назвою Рейментарівка...  Переважними заняттями лементарівців вважалися виготовлення дерев’яного посуду, а ярошівців – хліборобство...  Місцевість була надзвичайно багата на ліси. Тому  у Богдалівці купець Григорій Захарович Есманський влаштовує лісопильний завод...  

На 1924 р. в Олійниках  було 73 двори і 371 мешканець, у Гутищі у 45 дворах проживало 227 чоловік...  

26 серпня 1941 р. частини 2-ї танкової групи Г. Гудеріана, що наступали з півночі, зайняли Рейментарівку...          У вересні того ж року у Рейментарівських лісах формується партизанський загін ім. Щорса... Пізніше цей загін вливається до Чернігівського обласного партизанського з’єднання.  Через дії партизанів страждало цивільне населення. За час окупації, згідно "Книги вічної пам’яті” по Рейментарівській сільраді загинуло  267 мирних жителів.  ..  Карателі спалили Рейментарівку, Богдалівку, частково Олійники ...  

На  1989 р. в Рейментарівці ще було відкрито дитсадок, відділення зв’язку. Інфраструктура Олійників залишась такою ж як і раніше, за виключенням школи. Кількість населення у Рейментарівці скоротилася до 458. Демографічна ситуація весь час погіршувалася, особливо після ліквідації радгоспу. Ще гірша ситуація у малих селах. До 90-х рр. зникло сільце Сукачі, потім настала черга Богдалівки...

 

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 82 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 10.02.2017 | Коментарі (0)

                             Село Прибинь і округа

 .     Прибинь – центр однойменної сільради Корюківського району Чернігівської області, до якої ще належить спустіле село Костянтинівка.  Назва Прибинь походить від малої річки Прибинки (притока Слоту), на берегах якої виникло село. До речі, до кінця ХІХ ст. поселення називалося Прибинкою. За легендою Прибинь отримала назву від того, шо тут жили надзвичайно сильні люди, які одним ударом могли забити тублі – деревяні цвяхи.

            Вважається, що Прибинь виникла у І пол. XVII ст. за часів польського панування. Північ нинішнього Корюківського району з центром у Перелюбі тоді належала українським магнатам Киселям...  У 1730 р. у Прибинці нараховувався 21 двір посполитих , а у 1732 р. 23 двори, в т. ч. 9 дворів стрільців...     Деякий час працював монастирський шинок (згаданий у 1747 р.), у якому селяни обовязково мусили купувати горілку...   З 1781 р. перелюбські землі після скасування автономії Гетьманщини включено до Сосницького повіту Новгород-Сіверського намісництва. На той час прибинці проживали у 74-х хатах...  Місцевий житель Петро Прокопович Бардаков, що вибився у купці, відкрив у Прибинці кілька невеликих промислових підприємств ... 

Після нової адмінреформи Прибинь входила до складу Охроміівського (1923-1927 р.), а потім Холминського районів. Кількість жителів зросла до 2229 чоловік на 378 дворів і далі вже не збільшувалась. 

До 1941 р. у Прибині працювала пенькопрядильна артіль під керівництвом Василя Микитовича Дубини. Діяли семирічна школа, клуб, медпункт, споживче товариство...   

За головування колгоспом Олександра Васильовича Погуляя Прибинь у 1958-1959 рр. електрифікували...    Після розформування Холминського району Прибинь спочатку увійшла до Семенівського, а з 1967 р. до Корюкіського району. Колгосп стабільно мав статус мільйонера, утримуючи третє місце після Наумівки і Холмів. Господарство мало м'ясо-молочний напрям. Утримувалося .... 

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 146 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 03.02.2017 | Коментарі (0)

                                        Історія села Хотіївка

. Хотіївка – село Корюківського району, центр сільської ради. Через село протікає мала річечка Бурачків – притока Убеді (басейн Десни).
Як населений пункт Хотіївка виникає лише у 20-30-х роках ХХ століття у зв’язку з об’єднанням хуторів. Хутори мали назву Чорнотицькі, оскільки розташовувались на землях козацького села Чорнотичі. 
   Перші поселення тут згадуються у середині XVIII століття, зокрема хутір Хребетний, що отримав назву від однойменної річки (нині – Бурачків).
В сиву давнину ця місцевість належала до Сновської тисячі Чернігівського князівства (ХІ-ХІІІ ст.)....  
   У період Смутного часу (1604-1613 рр.) у Московщині чернігівські землі були окуповані польськими військами. До 1648 р. краєм володіли представники польської та української шляхти...  
   За переписом 1917 р. хутори вже показані як єдиний хутір Хотіївщина. Під час громадянської війни було утворено Хотіївську сільську раду. Організовано комітет незаможних селян. Нижче подаємо його склад.
Деревня Хотеевка...     В часи Великої Вітчизняної війни, починаючи з 6 вересня 1941 р., Хотіївка опинилася у зоні німецької окупації. За спогадами старожилів напередодні відбулося кілька збройних сутичок. Зокрема... 
   Село поступово згасає. Якщо ще у 1996 р. тут проживало 350 осіб, то у 2009 р. – 254. На 1 січня 2015 р. у Хотіївці було зареєстровано 228 осіб... У 2013 р. у СВК прийшов, як і до того в інші господарства, "потужний інвестор”, який зацікавлений лише у розвитку рослинництва. Через рік сільгосппідприємство припинило своє існування...    

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 203 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 02.10.2016 | Коментарі (0)

      Цукрове виробництво на Корюківщині

(середина ХІХ – І половина ХХ ст).


.   У середині ХІХ ст. цукроманія охопила багатьох поміщиків Чернігівської губернії, в т. ч. і Сосницького повіту, які відкривають невеликі цукрові заводи у своїх маєтках. Саме поміщики тоді утримували економічну першість у суспільстві. Пристосовуючи свої господарства до нових ринкових відносин, вони будували промислові підприємства для переробки малоприбуткової сільгосппродукції на більш дорожчу промислову. 

    Слід зазначити, що у 60-х роках Чернігівська губернія займала в імперії ІІ місце за кількістю цукрових заводів і ІІІ місце за кількістю виробленого цукру [1]. Першопрохідцем  у наших краях був колезький асесор Григорій Ілліч Маркович, що побудував такий завод у Турці (нині с. Турівка) в 1843 р. Потім  цукрові заводи з’являються в Жуклі (1847 р.,  , Ярошівці (нині частина Рейментарівки,   Наумівці (з 1851 р.)  , Охрамієвичах (з 1854 р.)  , Холмах (з 1853 р.) ...
        У повіті лише Корюківські  заводи мали залізничне сполучення, що полегшувало перевезення вантажів. У 1884 р. було прокладено широку колію протяжністю 18 км від Корюківки до станції Низківка Лібаво-Роменської залізниці. З того часу по разу на добу до Корюківки прибували вантажопасажирські потяги ...
    26 жовтня 1925 р. Корюківський цукрово-рафінадний завод після модернізації дав першу продукцію. Працювало тоді на ньому 800 робітників. Вже наступного року вироблялося понад 200 тонн цукру щодня  ...      
    За свідченнями старожилів,   обладнання заводу було частково евакуйовано на схід – до Уралу.  
    Заводські приміщення значно постраждали за німецької окупації. З 1946 р. сюди почало завозитися обладнання паперової фабрики з м. Лейпціг (Німеччина). Але це вже зовсім інша історія.
Таким чином, цукрове виробництво на теренах нашого району залишило помітний слід у суспільно-політичному та соціально-економічному розвитку населення...

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 199 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 22.09.2016 | Коментарі (0)

    

   Таємниці життя кобзаря Олександра Корнієвського з  Корюківки


Корнієвський21

Олександр Самійлович Корнієвський

— «Зрештою, моє горе обернулося для мене великим щастям; я залишився живим і зберіг своє здоров’я», — написав 4 листопада 1986 автор сучасної української концертної бандури, кобзар та лірник – Олександр Самійлович Корнієвський. За доносом, у 1937 році майстра, який проживав з родиною у м. Корюківка «… запросили на хвилинку в міліцію, а я, як пішов, так повернувся тільки через 25 років”.

Перед цим заарештували двох його синів. У 1943 році нацистські карателі повністю знищили Корюківку, разом з її жителями. Згоріла й дружина Олександра та його будинок .... Народився митець 21 березня 1889 року в селі Данилівці Менського району на Чернігівщині у сім′ї нащадків запорозьких козаків, багато років прожив у Корюківці. До самої смерті маючи тверду пам’ять та чіткий розум...


 

   Навчаючись в ремісничому училиші, Олександр Корнієвський мав змогу відвідувати творчі вечори, що відбувалися в будинку поміщика Баранова, до доньки якого він мав романтичні почуття. Але не склалося… Саме тут Олександр Самійлович зустрічався з Миколою Лисенком, Марком Кропивницьким, Михайлом Коцюбинським, Останньому він виготовив бандуру...    За деякий час його слава, як музичного майстра, розлетілася на всю Україну та Кубань, проте ремонтувати інструменти та виготовляти нові він мав потайки. Адже це нелегальний дохід, а таке в Радянському союзі не дозволялося...    Кобзарю Ренату Польовому, він розповідав про тяжкі умови зимового етапу на Сибір, коли в "телячому” вагоні трупи померлих лежали на підлозі в замерзлих нечистотах...   -«Коли мені святкувало 80-ті річчя і люди прослухали концерт по радіо, то дехто вороже відгукувався про мене. Райком партії навіть заборонив київським тележурналістам робити кінозйомку, переконуючи їх, що я утікач-каторжанин, усе життя убивав і грабував…», — гірко ділиться на схилі літ (лист від 4 листопада 1986 р.) у листі до ялтинського кобзаря О. Нирка Олександр Корнієвський...

— «Мене не раз питали в обкомі: «Чого ти туди їздиш? Хіба не знаєш, що Корнієвський був репресований?»...

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 172 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 18.08.2016 | Коментарі (0)

              Творча зустріч з письменником Юрієм Сбітневим

.

На запрошення молодіжної організації "Альтернатива" до Корюківки завітає відомий письменник Юрій Сбітнев!

15 липня о 15:00 в читальній залі Корюківської районної бібліотеки відбудеться зустріч із відомим російським письменником з українським корінням Юрієм Сбітнєвим, який вже декілька років проживає у Новгород-Сіверську...
    
Творчість Юрія Миколайовича тісно пов'язана з Чернігівщиною. Тут письменник всебічно досліджує шедевр світової літератури «Слово о полку Ігоревім», результатом цієї кропіткої роботи стала...  

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 136 | Додав: Alternatyva | Дата: 11.07.2016 | Коментарі (0)

Село Шишківка: минуле і сучасне

.

Сьогодні село Шишківка є центром сільської ради Корюківського району Чернігівської області. До складу сільради ще належить мале село Рудня. Розташувалася Шишківка на березі річки Слот – правої притоки Ревни.

Вперше люди заселяють ці місця ще в доісторичну епоху. У 1983 р. чернігівською експедицією О. В. Шекуна було розвідано 2 місця давніх поселень – "Гуліно І” та "Гуліно ІІ”.    "Гуліно І – це поселення епох неоліту (нового камяного віку) та бронзи (V-II тис. до н. е.)... 

Близько 1720 р. на правому березі Слоту була осаджена слобідка Троїцька. Це і була майбутня Шишківка....  За легендою, другу назву – Шишківка, поселення отримало, бо про місцевих жителів говорили, що ті "прийшли по шишки, тобто селилися на убогих землях у соснових лісах...  Станом на 1810 р. Шишківка мала статус дєрєвні (сільця). Тут мешкали  345 чоловік:...  Через Шишківку пролягав військово-транспортний шлях з Новозибкова на Сосницю...   У 1932-33 рр. село постраждало внаслідок голодомору – зафіксовано 19 випадків смерті від голоду...  Мирне життя перервала війна. З 6 вересня 1941 р. село опинилося у зоні німецької окупації.   Постановою Чернігівського обкому КП(б)У Шишківку визнано партизанським селом. 21 вересня 1943 р. село визволили частини Червоної Армії...        

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 215 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 17.05.2016 | Коментарі (0)

  

 Знайдено ексклюзивні негативи спаленої Корюківки  

 

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 263 | Додав: VLAS-KOR | Дата: 13.05.2016 | Коментарі (0)

      До свята у районній бібліотеці червоніли маки!

.

  6 травня в читальній залі районної бібліотеки відбувся творчий майстер-клас з виготовлення емблеми пам'ятного знаку "Мак пам'яті". Ініціатором акції виступила молодіжна громадська організація «Альтернатива». Під керівництвом працівників бібліотеки учасники майстер-класу натхненно поринули у творчий процес.
   Перш ніж виготовляти квітки, бібліотекар розповіла про мак в українській традиції, яке значення він має...  На згадку бібліотекарі подарували присутнім пам’ятку «Червоні маки – пам’ять не забута». Далі ознайомилися з цьогорічним інформаційно-просвітницьким проектом Українського інституту національної пам’яті «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової»...  
   
   Учасники заходу також навчились виготовляти і закладки-маки у «Книгу пам’яті», на яких напишуть імена полеглих у роки Другої світової війни представників свого роду та земляків. 
Ми пам'ятаємо, що...  

                                                                                                                                                                                       Читати далі ~>
Категорія: Історія нашого краю | Переглядів: 157 | Додав: Alternatyva | Дата: 07.05.2016 | Коментарі (0)

КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2017
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України