ДО УВАГИ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ПРОКУРОРА
КОРЮКІВСЬКОГО РАЙОНА - І НЕ ТІЛЬКИ...
«На пенсію з вихідною допомогою півмільйона гривень»
Хто з мешканців області хоча б один раз їхав трасою Чернігів — Новгород-Сіверський, не міг не звернути уваги на літній табір, розташований на полі за селищем Петрове. За всіма ознаками це утворення нагадує військове: намети, кунги, бочки, електростанція — і все кольору хакі.
Аналогічні асоціації виникають і після відвідин такого ж літнього табору біля села Забарівка Корюківського району, колишньої продовольчої бази в самій Забарівці та в Рябцях Чернігівського району. Ні, насправді це не військові частини і не їхні структурні підрозділи, хоча матеріальні цінності, про які автор згадував, до 2007 року належали дійсно Збройним силам, конкретно — 26-му військовому продовольчому складу, що дислокувався в Чернігові на вулиці Старобілоусівській. Виникає запитання: яким же чином, на якому такому аукціоні і найголовніше — за якою ціною можна було придбати військове майно? Як з’ясувалось у ході журналістського розслідування, все дуже просто. Але розпочну з історії.
Ще у повоєнні роки у сосновому лісі біля Забарівки збудували продовольчу базу для заготівлі та зберігання овочевої продукції для потреб Одеського військового округу. Кілька років тому базу передали в оперативне розпорядження Північного оперативного командування, а коли постало питання про її розформування, цю місію доручили виконати керівництву 26-го військового складу. На той час посаду начальника складу обіймав молодий, але вже розбещений «брудними грішми» майор, що прибув із Бердичева, — Свідельський Олександр Миколайович. Саме він вирішував, у кого із постачальників приймати продукцію на склад, а в кого — не приймати.
Шляхом махінацій О. Свідельський робив потрібні йому і його оточенню результати тендерів. Так було із тендерами 2006 – 2007 років на постачання картоплі та іншої овочевої продукції військовим частинам. О. Свідельський, з урахуванням того, що тендер проводив склад, включав до тендерного конкурсу тільки ті структури, з якими тісно співпрацювало ТОВ «Забарівське» (цей факт потребує перевірки). Майже за 4 роки тяжкої керівної роботи Свідельський О.М. змінив 3 автомобілі, із яких два – «Ауді 6», зробив капітальний ремонт у квартирі, і це — на скромну офіцерську зарплату, до того ж дружина не працює.
У ситуації з базою Свідельський зорієнтувався дуже швидко. Вивівши базу із розпорядження військ, навіть не передавши її на баланс сільської ради (це зробив пізніше в оригінальний спосіб), він зареєстрував її за адресою ТОВ «Забарівське», засновником якого стала його дружина — Олена Іванівна. Саму базу ТОВ «Забарівське» за фіктивними документами (Свідельський підклав до папки з документами на оренду заповнений бланк договору оренди, але без підпису і печатки нотаріуса) нібито взяло в оренду. Свідельський О.М. боявся, що хтось іще претендуватиме на базу. Отримавши базу у своє розпорядження, Свідельський призначив її директором місцевого мешканця Жарого С.А. Дуже швидко на базі була встановлена лісопилка, потім за вказівкою Свідельського в Деснянському гарнізоні була списана майже нова хлібопекарня і теж перекочувала на базу, пізніше з’явились невідомого походження вантажні автомобілі (до речі, всі п’ять автомобілів зареєстровані на Олену Іванівну, жодного з них ніхто не бачив на спеціалізованих СТО при проходженні техогляду, відповідні довідки-висновки брали за хабарі), а далі пішло-поїхало. А коли настала черга (2007 р.) розформування 26-го продовольчого складу, на базу зі складу були перевезені два автомобілі ЗІЛ-131 (польові кухні з начинкою з нержавіючої сталі), електростанції, аеродромні плити, зварювальні апарати, транспортери, металевий модуль ангара, причепи, польові кухні, гумові резервуари під ГСМ, лебідки танкові і багато чого іншого. Усього Свідельський О.М. вивіз зі складу матеріальних цінностей з використанням службового становища, за його ж підрахунками, на суму більше ніж півмільйона гривен. (Перелік украденого, складений і оцінений самим же Свідельським О.М. комісійно, є в розпорядженні редакції).
Вивозилось усе це зі складу за фіктивними документами, які підписував і ставив печатку складу О. Свідельський та підлеглі за його ж вказівкою. У товарно-транспортній накладній (у графі «місце призначення вантажу») Свідельський писав — Корюківський РВК або Ріпкинський РВК, адже, окрім бази, вкрадене завозилось і в с. Рябці, яке знаходиться майже на трасі Чернігів — Ріпки. (Копія однієї з таких накладних знаходиться у розпорядженні редакції). До жодного із вказаних райвійськкоматів украдений вантаж не завозився, це нескладно перевірити.
Олександр ГРИГОР"ЄВ
Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина"
|
