Микола Ігнатенко
Від любительства – до професіоналізму
Усе тече, все змінюється. Реформи тривають у багатьох сферах. І в районному товаристві бджолярів змінюється керівництво, переглядаються вимоги до діяльності. Кореспондент поговорив з одним із авторитетних пасічників Корюківки про сьогодення медоносно-опилювальної галузі.
Чоловік з самого ранку захмареного липневого дня поспішав на свою пасіку. Якою б не була погода – крилатих трудівниць провідати треба, оглянути вулики, оцінити стан і роботу бджолосімей, їх нектарний взяток. З молодих років пригорнувся душею до цього древнього ремесла Микола Ігнатенко. Афганська війна залишила у тілі юного тоді ще прикордонника незагойний слід і біль від поранення та контузії, "нагородила” статусом інваліда. А опісля навичками пасічництва зацікавив його добрий сусід – Володимир Малиш, сам хороший знавець цієї справи. Та й Миколі подобалось цим займатися, не боявся, як дехто, бджолиної кари – за неправильне з ними поводження і помилки у стосунках з цими заслужено шанованими комахами.
Починав Микола Степанович з трьох вуликів, а за понад три десятиліття такої діяльності – вже зо дві тисячі, каже, пройшло через його руки отих кольорових хатинок, в яких дзижчать, живуть, розмножуються та виробляють цінні поживні й лікувальні ароматні продукти ці золотаво-смугасті створіння. Зараз сімдесят його бджолосімей перебувають на пасіці у селі Матвіївці сусідньої Сосниччини, відразу за Хотіївкою, крайнім селом з того боку нашого району. Купив там хату, облаштував бджолярську базу. Раніше і кочував зі своїми вуликами на медоносні угіддя, нині здоров’я не дозволяє перевантажень. Хоч і допомагають справлятися з доглядом, мед качати – і син Роман з невісткою Дашею, і дружина Людмила. Стало пасічництво мовби сімейною справою. Може, син після трудової діяльності на фабриці успадкує батькове захоплення…
Ремесло це дуже від природних, погодних умов залежить. Подеколи весни і літа сприятливими вродяться, а ось цього року не особливо заохочують до польотів на квітуючі насадження і посіви. Поблизу пасіки кількасот гектарів соняшнику посіяла агрофірма, тож на ці лани є сподівання і у бджолярів. Якби тільки шкоди якоїсь не було. Бо нині для майстрів медозборів велику біду приносять раптові й неоголошені труєння посівів сільськогосподарських культур.
Торік Ігнатенко більшість своїх бджіл втратив через це, відповідно, і меду теж. Такого великого збитку час від часу зазнають пасічники і нашої області, і всієї України, як повідомляють засоби масової інформації. Писали про це районні та обласні газети, просять агровиробників узгоджувати свої операції із застосуванням отрутохімікатів – з власниками пасік. Бо знищити бджіл, життєдайну силу землі – що тоді залишиться на ній для нинішніх і наступних поколінь?.. І перед своїм районним товариством-спілкою пасічники ставлять вимогу дієво захищати їхні права, знаходити способи взаємодії з усіма учасниками праці на родючих нивах.
У хороший сезон Микола Степанович чотири тонни меду реалізовував зі своєї пасіки оптовим перекупникам. На базарі баночками часу не вистачає розпродувати. Вигідніше було б самому, без посередників, продавати великі партії продукту, але мед у такому разі має відповідати сімом пунктам вимог, не повинен містити антибіотиків, хімікатів та інших сторонніх домішок, а за аналіз треба дорого платити.
Он щоб виявити і доказати вину тих, хто не узгоджено обробляє поля у період цвітіння, від чого гинуть бджоли – слід за аналіз заплатити 25 тисяч гривень. З іншого погляду, бджільництво – це і ентузіазм, і професіоналізм. Поєднання бажання, поклику до цього заняття і поступове набуття майстерності та одержання відчутної віддачі. Можна для себе, як кажуть, для душі та здоров’я тримати кілька вуликів, а можна і значний дохід одержувати. Пилок квітковий, прополіс, віск нині мають хороші ціни, можна заробити на них, якщо всерйоз займатися. Однак, це діло не таке просте, як може здатися. Чоловік практично кожен день на пасіці буває, взимку теж не гуляє, шістсот рамок зробить, півтора десятка вуликів виготовить. Бо кожна справа вимагає самовіддачі. І коштів потребує, і бажання наполегливо працювати.
Не кожен візьметься. Але хто відчуває таку іскру в собі, хай починає – радить Микола Ігнатенко, – спочатку хоча б для себе. Він себе уже вважає професіоналом бджільництва. І цього не заперечити.
Каже Микола Степанович, було б здоров’я – можна і більшу пасіку завести. Брата свого Володимира "заразив” цим ділом. І племінник хоче займатися бджолами, ходить до нього навчатися. Не згасне бажання – буде пасічником, продовжиться рід цих благородних людей, що присвячують себе такому угодному покликанню.
Чи любите ви напій богів?
Нектар – перекладається як "напій богів”, цю квіткову цукристу рідину бджоли збирають і переробляють на мед. Журналіст питав у деяких людей про споживання готового продукту пасічництва.
Ольга Назаренко, продавець-консультант кондитерського магазину:
– Я меду не люблю, хоча вдома є пасіка, в селі Олександрівці, мама з її чоловіком займаються бджолами. Меду вистачає, є багато родичів, то він розходиться. У мене і дід пасічником був. А я солодкого не люблю, більше солоне, м’ясне. Хоча діткам мед їсти, мабуть, потрібно.
Карина Мороз з донькою Мірою:
– Любимо і постійно їмо мед, особливо взимку. Подобається квітковий, наші бабусі й дідусі купують у знайомих, перевірених пасічників. І мала пальчик вмочає, їсть, хоча їй багато і не можна. Стільниковий мед з вощиною жуємо, як цукерки, на Спаса яблука з медом запікаємо, це вже за давньою доброю традицією. Чай з медом п’ємо, лікуємося ним від застуд. Дуже любимо гречаний мед, такий темний, густий, з особливим ароматом…
Поради знавців
Мед і здоров’я
Видатний лікар древності Авіценна радив у своєму "Каноні”: хочеш зберегти здоров’я, довголіття і молодість – їж мед. В священній книзі мусульман Корані записано – бджолиний мед має лікувальні властивості. Дослідниками встановлено, що в 1 кг меду є вітамінів: В2 (рибофламін) до 1,5 мг, В1 (аневрин) до 0,1 мг, В3 (пантотенова кислота) до 2 мг, В6 і РР (нікотинова кислота) до 1 мг, В5 (пиридоксин) до 5 мг, С (аскорбінова кислота) до 30-54 мг. Ця кількість має 3150 калорій, а поживність 100 г меду рівна 350 г меленого м’яса, хоча мед повністю засвоюється організмом людини, а м’ясо на 90-95%. Також у цьому продукті є ферменти, амінокислоти, антибактеріальні речовини – інгібітори, наявність яких і пояснює його здатність до обеззараження.
Цей продукт застосовують при лікуванні дітей: він сприяє хорошому розвитку, поліпшує склад крові, зміцнює організм. Зокрема, діє на нервову систему заспокійливо і через свою гігроскопічність утримує вологу в період нічного сну, зменшуючи навантаження на нирки, тому є ефективним засобом при лікуванні нетримання сечі у ліжку. Здоровій людині не рекомендується з’їдати більше ста грамів меду в день, не варто робити це і щодня, бо організм звикає до одного й того ж продукту, падає апетит, сік у шлунку стає недостатньо активним, травлення погіршується.
Глюкоза, яка становить 35 і до 50% складу меду, всмоктуючись у кров, сприяє накопиченню у печінці глікогену, котрий у міру необхідності знову розходиться через кров, підтримуючи в органах і клітинах обмін речовин. Разом поліпшується здатність печінки відфільтровувати речовини, що надходять у кров. Тому мед застосовують при захворюваннях печінки. І виразки шлунку та кишок теж лікують, 70%-й розчин меду приймають тричі на день за півтори години до їди. Теплий розчин знижує підвищену кислотність шлункового соку – а холодний навпаки, підвищує її у людей, що страждають від нестачі кислотності. Кількість меду при лікуванні визначається лікарем, залежно від ступеня захворювання. При лікуванні серцево-судинних недуг глюкоза засвоюється м’язами серця, поліпшуючи його роботу та великих і малих судин. При ранах, що довго не заживають, застосовують медово-мазеві пов’язки. Добрий вплив меду на оздоровлення після тяжких захворювань чи операцій. Радять вживати його з фруктовими соками. Скажімо, сік половини лимона змішати зі ста грамами меду. Корисна суміш і з ягідними соками – вишневим, полуничним, малиновим.
При цукровому діабеті мед вживати не можна. Як і тим, у кого від нього з’являється нудота, пронос, на шкірі виступає сип, підвищується температура. Дітям з діатезом, індивідуальним несприйняттям і схильністю до деяких захворювань, теж не рекомендується.
Думка лікаря
В усьому дотримуватися міри!
Микола Васянович, лікар-терапевт:
– Як правильно вживати продукти бджільництва? Мед, якщо його багато їсти, підвищує рівень цукру в крові. Але навіть при цукровому діабеті – можна, коли не зловживати, не кожен день. Усе залежить від реакції організму. Бо декому і молока не можна пити, а ось Асоціація дієтологів України вказує у своїх рекомендаціях – що навіть помірне споживання кави та чаю (близько двох порцій на день) є безпечним для більшості людей із підвищеним артеріальним тиском.
Так і з медом, іншими продуктами бджільництва – прополісом, пилком… Якщо нема алергійної реакції на них, можна вживати, лікуватися ними. Все індивідуально, мед не повинен бути замінником цукру, а скоріше як вітаміном. А вітамінів не можна наїстися ж за раз на весь рік! І є ж глюкометри, можна вимірювати у себе рівень цукру в крові, якщо не збільшується, то й медком стримано, помірно "посолодити душу”.
