досить значиму Постанову стосовно відмежування, так званого «запрошення» від фактичного затримання, а також відмежування поверхового огляду від фактичного обшуку затриманої особи.

Справа № 754/5978/16-к (провадження № 51-386 км 18) стосувалася обвинувачення особи, що раніше була судима за злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконного зберігання наркотичних засобів...      Та не будемо внікати в дані про особу обвинуваченого та його дії і реальність вини у вчиненні злочину, а затримаємось на висновках суду щодо допустимості доказів...     Суд у Постанові наголосив, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів...  

Верховний Суд при цьому вказав, що при проведенні вказаної слідчої дії поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб...     Але потрібно особливу увагу звернути на норму статті 209 КПК, яка називається «Момент затримання»: особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Тобто..,