Стягнення зарплати при банкрутстві    

.

    Судячи по політичним та економічним тенденціям, які прослідковуються в нашій країні, у найближчі часи дуже багато українських підприємств спіткає незавидна доля закриття, ліквідації або банкрутства. При цьому, природно, будуть страждати інтереси не лише власників цих підприємств, а й працівників. І якщо власники, здебільшого більш-менш убезпечать свої інтереси, шляхом завчасного виводу з підприємство активів, переведення коштів в інші економічні сфери або на офшорні рахунки, те у простих працівників такої можливості не буде.

У всіх таких випадках виникають судові спори з приводу про стягнення заборгованості по заробітній платі, яку власники, передбачаючи проблеми у підприємства, майже завжди і повсюдно під різними приводами починають завчасно затримувати з фактичною метою потім взагалі уникнути її виплати. І в цій статті ми розглянемо питання визначення юрисдикції судових спорів про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства підприємства, на якому ці працівники працювали. Тобто йдеться про те – у порядку якого виду судочинства, у яких судах мають розглядатися спори працівників про стягнення заробітної плати, якщо відносно підприємства – роботодавця порушено справу про банкрутство.

У зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначений Закон викладено в новій редакції. Він, за винятком окремих його положень, набрав чинності 19 січня 2013 р.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено також справи у спорах про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і судові спори про поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 р. № 5405-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань” розділ X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

І якщо ухвалу про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника постановлено після 19 січня 2013 р., то і позови до такого боржника (роботодавця) про стягнення заборгованості по заробітній платі слід подавати до обласного господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Але, якщо справа про банкрутство боржника, порушена господарським судом до 19 січня 2013 р., то позови про стягнення з боржника зарплати слід подавати і розглядати судами в порядку цивільного судочинства, тобто звертатися до районного (міського) суду.

Публікація, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 № 709/0/4-13.

                   Джерело  інтернет