Різдво Христове .
Нова радість стала,
Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ засіяла…
7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.
Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, "повороту до весни”.
У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Спочатку 6 січня було потрійним святом народження, хрещення й богоявлення Христа. У IV столітті 25 грудня стали відзначати народження, а 6 січня — хрещення та богоявлення. І лише наступного століття Різдво Христове міцно увійшло в життя християн. Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква — 25 грудня за новим стилем.
У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури. Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування. Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну.
Різдво – це дуже красиве і радісне свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє.
Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28-го листопада по 7-е січня триває піст (в цей час люди відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд). Діти вивчають колядки (різдвяні пісні), щоб потім під вікнами будинків колядувати і славити народження Ісуса.
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий піст. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай.
Сценарій Різдва
Вечір перед Різдвом називають Святим вечором. Зранку в будинках готують страви для святкової вечері. У кожному будинку наряджають ялинку, прикрашають іграшками і гірляндами. Біля неї – сніп з необмолоченного зерна пшениці, так званий дідух. Наші предки, та і ми зараз віримо що в ньому перебувають духи дідів – прадідів, заступників будинку. Свята вечеря складається з 12-ти традиційних страв (12 місяців в році, 12 апостолів Христа), які ставлять на стіл, накритий білою скатертю. У деяких областях Західної України під скатерть кладуть трохи сіна (частка яселек, в яких народився Бог). Одною з головних страв являється кутя, найголовніша обрядова їда. Її готують з товченої пшениці (зараз таку пшеницю можна купити в магазині). Заправляють кутю медом, добавляють горіхи, родзинки. Крім того, обов’язково на столі мають бути борщ з вушками (маленькі варенички з грибами), оселедець, голубці з тертої картоплі, грибна підлива, горох, квасоля, узвар (компот з сухофруктів), пампухи (пампушки), вареники з різними начинками (картопля, капуста). Коли вареники готуються, можна в них вкласти декілька монет (вважається, кому попадеться вареник з монетою – той буде щасливий весь рік) Всі страви мають бути пісними (готують на пісному маслі). В той же час готуються блюда і на Різдво: голубці з м’ясом, холодець з м’яса і риби, всілякі салати і різні наїдки.
Як тільки на небі зажевріє перша зірочка, всі збираються на святкову вечерю. Якщо сім’я живе в приватному будинку, де є тварини, то перед Святвечором господар виносить на вулицю кутю і пригощає всіх тварин, які є в господарстві. Є повір’я що на Різдво тварини розмовляють між собою. Господар входить в будинок, виголошується молитва, і всі сідають за стіл. На столі запалюють свічку. Є і таке повір’я: якщо свічка горить рівно, то всі присутні за столом цього року будуть живі і здорові. Ще одна традиція на Різдво в Західній Україні: Свята вечеря – свято родинне, але на столі ставлять тарілку для гостя, якщо такий з’явиться. На вікні ставлять тарілку з кутею за померлих, щоб вони знали що про них пам’ятають. Самий старший в сім’ї (дідусь, бабуся або батько, мати) три рази хрестить кутю після чого поздоровляє всіх з Різдвом Христовим, і всі починають вечеряти. У деяких сім’ях збереглася традиція їсти з однієї тарілки, але зараз – це рідкість. За кутею слідують всі блюда, які є на святковому столі.
Після вечері звучать колядки (різдвяні пісні). Зі столу посуд не забирається, щоб духи могли прийти і повечеряти. Ніч перед Різдвом – це свята ніч, тому світло горить до ранку. У деяких областях в Західній Україні у ніч перед Різдвом, а в інших – лише на Різдво приходять колядники або вертеп (хлопчики або навіть парубки, переодягнуті як ангели, біси, воїни, смерть). Вони несуть з собою срібну зірку, дзвіночки, шопку (маленький будиночок, зроблений з дерева і накритий соломою), у якій в ясельках спить маленький Ісусик. Колядники розказують про народження Христа, звучать колядки, після чого господарів поздоровляють з Різдвом, бажають щастя і здоров’я в Новому році.
У ніч перед Різдвом ніхто не спить. Вранці всі збираються в церкву, де, відстоявши службу, довго співають колядки. Після служби розходяться по будинках і чекають гостей або самі йдуть відвідати родичів і знайомих. У містах і селах на Різдво перед церквою ставлять поміст на якому ставлять спектаклі про народження Ісуса Христа. Різдво в Україні – це улюблене свято, яке чекають і люблять через святково прикрашену ялинку, можливості поколядувати, поглянути вертепи. І ще: щороку, народження Христа нагадує про те, що Бог завжди з нами, пам’ятає про нас і любить нас. Він бажає нам всім миру і добра, щоб зірка, яка зійшла над Вифлиємом під час його народження, освітлювала нам шлях до добра і щастя.
Надвечір село знову оживало — починалося масове колядування. У різних регіонах різдвяні привітання проводилися по-різному: на Покутті колядували ще напередодні Різдва, на Лівобережжі — першого дня, а на Поділлі — водили ватаги лише другого дня свят. Готувалися до цього заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Гурти, які виконували вірші на Різдво споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами. Обходячи оселі, колядники поздоровляли господарів та їхніх дітей, бажаючи всім щастя й здоров’я на многії літа. Відомі класичні колядки "Нова радість стала”, "Ой новина в нас, новина”.
Особливо радісним було Різдво для дітей. Ватаги хлопчаків ходили по хатах з вертепом — маленьким ящиком, обклеєним кольоровим папером, де за допомогою ляльок, закріплених на осі, розігрувалися вистави, що складалися з двох частин. У першій частині розігрувалися сцени, пов’язані з народженням Христа і біблійними персонажами; друга, світська, включала до свого сюжету житейські історії про Добро і Зло. У нас, особливо в Східній Україні, мистецтво вертепу поступово забувалося, бо, як і інші народні традиції, зазнавало гоніння. Але зараз воно відроджується.
Завершивши обрядову трапезу, діти після спочинку розносили гостинці своїм родичам. Ті з нетерпінням чекали бажаних гостей. Нарешті з’їжджалася вся родина й сідала за святковий обід, який тривав допізна. Ніхто із присутніх не згадував сумних історій, бо це трапезування мало "очистити всіх од скверня і об’єднати злагодою та любов’ю”.
Першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з’являтися представники чоловічої статі.
Наступний за Різдвом день — свято Богородиці. Особливо шанували його жінки, оскільки воно пов’язано з Божою Матір’ю. Було за звичай у цей день відвідувати жінок, які приймають роди, а також справляти обіди та панахиди по померлих.
Різдво Христове — це свято любові. Любов, котру принесло на землю Різдво, зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім’ї, нації, держави, всесвіту. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння, які витворив Бог, зберігати природу – ріки, поля, ліси, тваринний світ, охороняти їх від винищення й забруднення.
У світлі Різдва Христового людина повинна прагнути очиститися від скверни, відродити наші душі й серця у покаянні, любові і всепрощенні. Різдво Христове — як нове очищення, воно виводить нас з темряви до світла, зцілює духовно, об’єднуючи в єдину могутню християнську родину.
У цей надзвичайно складний час становлення нашої держави ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі. І нехай оцей всемогутній, преображаючий дух світлого Народження Христового запанує в наших серцях нині і повсякчас, і на віки вічні! Славимо Його!
|
