Після вихідних моя колега обурювалася роботою столичної «швидкої». її знайомі, котрі живуть у Києві й виховують шестирічну донечку, вночі намагалися викликати бригаду екстреної медичної допомоги - у дитини різко підвищилася температура до 39 градусів. На благання батьків допомогти диспетчер порадила дати дівчинці жарознижувальні препарати й чекати, коли температура спаде. А потім сказала: «Швидка» на такі виклики вже не виїжджає! Йдіть до аптеки за ліками, а наступного дня звертайтеся в поліклініку...» Про «нові правила» екстреної медичної допомоги в Києві, серці нашої країни, люди дізналися від диспетчера. А що ж на Чернігівщині? У Міністерстві охорони здоров’я вкотре наголошують, що робота цієї служби обходиться державі дуже дорого, обслуговування непрофільних викликів - розкіш. Отож «Деснянка» дізналася про особливості роботи «швидкої допомоги» у директора Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ігоря Даниленка.
За словами керівника, ніяких змін у роботі їхньої служби поки не відбулося:
- Ми працюємо згідно з постановою Кабінету Міністрів №1119 від 21 листопада 2012 року. Звернення пацієнтів, котрі телефонують за номером «103», розподіляємо на екстрені і неекстрені. До категорії неекстрених належать випадки, коли стан пацієнта супроводжується: раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежитем, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо), підвищенням артеріального тиску, больовим синдромом в онкологічних хворих, алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом. Також неекстрені випадки ті, що зумовлені загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.
За словами Ігоря Даниленка, бригада «швидкої» за не-екстреним зверненням має доїхати до хворого протягом години. Така норма визначена і для міста, і для сільської місцевості. У період сезонного захворювання на грип та ГРВІ час прибуття медиків може бути понад годину, а то й більше.
- Екстрені звернення - коли пацієнт перебуває у важкому стані, що супроводжується: непритомністю, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем у ділянці серця, блювотою кров’ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань (не плутати з ГРВІ), гострими психічними розладами, - пояснює директор. - Також до категорії екстрених належать випадки, зумовлені всіма видами травм: поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови. Ураження електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами. Переохолодження, асфіксія всіх видів: утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи. Ушкодження різної етіології під час надзвичайних ситуацій: дорожньо-транспортних пригод, аварійна виробництві, стихійних лих. Отруєння, укуси тварин, змій, павуків та комах. Порушення нормального перебігу вагітності - передчасні пологи, кровотеча тощо.
Як зазначив Ігор Даниленко, диспетчер направляє до пацієнта бригаду медиків одразу після звернення. Згідно з нормативами карета має прибути на місце виклику у містах - за 10 хвилин, у сільській місцевості - за 20. Зважаючи на незадовільний стан доріг, епідеміологічні ситуації, у «швидкої» є ще додатково 10 хвилин.
За словами директора Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, один виїзд карети «швидкої» вартує державному бюджету 300-400 гривень, а інколи ціна може бути занадто високою, бо йдеться про втрачені життя. В Україні вже був прецедент, коли бригада «швидкої» замість того, щоб рятувати людину, яка справді мала невідкладний стан, витрачала дорогоцінний час на обстеження хворого з ознаками звичайної застуди чи ГРВІ.
- Українці мають зрозуміти, що традиція «коли щось кольнуло - викликаємо «швидку» вже не актуальна. Екстрена допомога - це коли є небезпека для життя. Решта -компетенція оперативно-диспетчерської служби, сімейних лікарів, - каже Ігор Даниленко. - Наші 98 бригад протягом доби обслуговують 800 викликів, із них лише 18-19 відсотків пацієнтів потребують госпіталізації. Тобто можна вважати, що це і є той реальний відсоток екстрених звернень. Всі інші проблеми хворих можна вирішити без «швидкої», у ФАПах та поліклініках.
- Чи є висока температура приводом для того, щоб викликати «швидку»?
- Ліпше звернутися до сімейного лікаря, хоча й ми не відмовляємо людям у допомозі. Поки такі звернення екстрена служба обслуговує.
- Поки? Тобто невдовзі карета не виїжджатиме до дитини з температурою?
- Діти - особлива категорія. Наша служба жодного разу не відмовила тим, у кого підвищилася температура. І виїжджатимемо до того часу, доки не реформують сімейну медицину й не запрацює сучасний кол-центр. Для створення обласної оперативно-диспетчерської служби потрібно 8,5 млн гривень. Ми вже відремонтували приміщення, подбали про всі комунікації...
Якщо людина свідома, вона не викличе екстрену медичну допомогу заради того, щоб, як кажуть, перестрахуватися. Бо розуміє, що це чималі державні кошти і дорогоцінний час медиків-рятівників.
- Профільне міністерство у майбутньому комплектуватиме бригади парамедиками. Коли це станеться і куди підуть працювати лікарі служби екстреної медицини?
- Парамедик - це той самий фельдшер. Таких фахівців готуватимуть училища та коледжі. Лікарів пропонують перевести у відділення екстреної медичної допомоги, що створять у лікарнях. У нашій службі сотня таких спеціалістів.
- Чи вистачає карет «швидкої», щоб вчасно надати жителям області екстрену медичну допомогу?
- На всю Чернігівщину десь шістдесят автомобілів потребують заміни.
- Про це знають у міністерстві?
- Так, цією інформацією МОЗ володіє. Така ж ситуація щодо зношеності автопарку екстреної служби в усіх областях України.
- Спеціалістів вам вистачає?
- На сто відсотків.
- Чи є дефіцит медикаментів?
- У 2013-му ця проблема зникла. Якщо раніше не було навіть знеболювальних препаратів, а в районах достатньої кількості пального, то нині служба забезпечена всім потрібним. Але бригади працюють із підвищеним навантаженням.
- Що потрібно зробити, аби медики працювали в нормальних умовах?
- По-перше, замінити старі автомобілі на сучасні. По-друге, слід роз’яснювати громадянам, що таке профільні виклики. Звичайно, і заробітну плату потрібно підвищувати. Нині фельдшер, котрий працює на «швидкій», отримує трохи більш ніж три тисячі.
- Коли парамедики замінять лікарів?
- У Міністерстві охорони здоров’я кажуть, що це станеться за три роки, бо ж майбутніх
парамодиків потрібно що навчити і підготувати. А люди мають знати, що функція парамедика - довезти пацієнта у важкому стані до лікарні, де йому нададуть повноцінну допомогу. Це європейська практика.
- Ви підтримуєте реформу екстреної медичної служби?
- Перехід на роботу центральної оперативно-диспетчерської служби - підтримую. Забезпечення сучасними автомобілями - підтримую. Постійне навчання медперсоналу - підтримую. Відмінності в тому, буде це фельдшер чи парамедик, - не бачу.
- А лікарі? Як бути службі без досвідчених фахівців?
- Звичайно, не хотілося б їх відпускати... Міністерство обіцяє, що лікарі працюватимуть у новостворених відділеннях екстреної медичної допомоги.
- У Німеччині, приміром, «швидка» приїздить тільки на екстрені звернення. Німців навіть консультують телефоном, як збити високу температуру дитині грудного віку. Але ж у них - чудові дороги, у кожного є власне авто й немає проблеми, як дістатися до лікарні. А як бути нашим людям? Сільська глибинка, бездоріжжя і все таке...
- Наші диспетчери також дають поради телефоном, які ліки ліпше застосувати у тому чи іншому випадку. Але ментальність громадян така: «А ви все одно приїдьте!». Замість того, щоб звернутися до педіатра чи профільного лікаря, простіше ж «швидку» викликати! Бо ні йти, ні їхати не треба.
- І не платити.
- Так. А щодо того, як дістатися хворому до поліклініки, то в містах працює таксі.
Зрозуміло, держава на неек-стрених, тобто непрофільних, викликах зекономить, а ось деяким хворим доведеться самим подумати, як доїхати до лікарні. До того ж усім слід подбати, щоб удома була аптечка, адже все може статися...
Джерело Лариса Галета, "Деснянка" №6 (639) від 9 лютого 2017
