Раз  у рік ми святкуємо  Старий Новий рік

                                                                                                        ФОТОрепортаж 

.
 

 В  ніч з 13-го на 14-е січня з’являється чудовий привід «досвяткувати» один з найулюбленіших свят під інтригуючою назвою - Старий Новий рік.  Щедруємо  ввечері  і  засіваємо  рано - вранці  житом, пшеницею   і  всякою  пашницею ...

     Миготіли   вогники на ялинках, напередодні  січневий дощик " з'їв" весь сніг,  від  будинку до будинку бігали і   щедрували  діти, а  господині  пригощали  родину і бажаних гостей  тим, що Бог послав у цей  чудовий  щедрий  вечір...

    Ця цікава традиція прийшла до нас з 1918-го року і початку становлення колишнього Радянського Союзу, коли в новій країні на хвилі глобальних змін були порушені й питання календарного літочислення. Поява цього неофіційного народного свята пов’язано з розбіжністю юліанського (старого) і григоріанського (нового) календарів, яке складає рівно 13 днів.
   Система старого стилю літочислення, котра будувалася на Юліанському календарі була розроблена олександрійськими астрономами на чолі зі знаменитим вченим тих років Созигеном. Цей календар, після його остаточної розробки був введений давньоримським полководцем і імператором Гаєм Юлієм Цезарем, на замовлення якого і проводилися ці роботи. Дата введення Юліанського календаря - 1-е січня 45-го року до нашої ери. Саме цей календар згодом і був прийнятий в якості основного інструменту літочислення в християнській традиції, а потім і в православній.

До цих пір Православна Церква веде підрахунок всіх основних церковних свят, спираючись на Юліанський календар.
 Григоріанська система обчислення часу була набагато точніше юліанського календаря, оскільки давала набагато краще наближення до циклічного обігу Землі навколо Сонця. Датою введення Григоріанського календаря стало 4-е жовтня 1582-го року, четвер, який перетворився в п’ятницю 15-го числа цього осіннього місяця. Людина, зусиллям якої ми зобов’язані цьому прогресивному нововведенню був главою Католицької Церкви і папою римським Григорієм XIII. Від цього і назва даного календаря. 

  Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.

   Для дівчат день Василя був досить важливим, вважали, що ворожіння у цей день завжди збуваються і що б не вийшло — так і буде. На день Василя відбувалися й народні обряди свята.
У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня.
У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Після революції в 1918 р. більшовики "скасували" ще 13 днів у році, які становили різницю між нашим літочисленням й європейським.

Так утворилися два святкування Нового року — за новим і старим стилем.

  Вечір напередодні Старого Нового року називається Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українці,  в цей вечір  всі дружньо  щедрували, а  14 січня  із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.  

   Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання  . Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки. Є прикмета, що першим в дім цього дня повинен зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета
   Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб "злий" не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викупляли те, що "пропало" та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Всі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись з усіма сусідами - адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш! 
  

 Тому і в цей Старий Новий рік ми бажаємо всім миру і благополуччя, любові і правди, здоров’я та радості! Нехай Сам Бог буде з Вами! Зі святом Вас!