40 хвилин кінцівки Дмитра рятувальники вирізали з механізму, а фельдшери «Швидкої допомоги» рятували молодій людині життя.
«Обсковзнувся — впав»
9 лютого Дмитро Нікулін ще в реанімаційному відділенні Корюківської ЦРЛ. Красивий хлопець, обличчя дуже бліде. Права нога Діми схована під ковдрою. Ліва (частину якої ампутували) — на подушці, обмотана марлею. Дмитро неговіркий. Розгублений. На тумбі поряд з ліжком — купа медикаментів. Поряд — крапельниця. Руки в ліктях перемотані бинтом.
— Почуваю себе краще, ніж зразу, — кволим голосом говорить Дмитро Нікулін.
— Пам’ятаєш, що сталося?
— З середини наполовину. Об-сковзнувся, впав. Не було за що ухопитися на льоту, щоб утриматися.
— На допомогу довго чекав?
— Ні.
— Давно на пилорамі працюєш?
— Три місяці. Постійно робив одну і ту ж роботу. Усе було нормально. А в той день щось пішло не так.
Медики говорять, що не зайвою для Дмитра була б матеріальна допомога. Родина не місцева, переїхали з Молдови. Живуть сутужно. Батька немає, лише мати. Статками похизуватися не можуть.
— Стан хворого середньої тяжкості, — розповідає 58-річний завідуючий реанімаційним відділенням Василь Ступницький.
— У нього був складний перелом з дефектом кістки, дуже пом’яті м’язи. Усе було настільки побите, що, після консультації з обласним травматологом, прийняли рішення ампутувати частину кінцівки на рівні середньої третини гомілки. На правій нозі — рвана рана. її зашили. Пацієнт молодець, в депресію не впав, тримається. Уже розмірковуємо про переведення Дмитра в хірургічне відділення.
А ще Василь Петрович говорить — добре, що ніхто зі сторонніх не намагався допомогти Дімі, витягти його зі складного механізму. Адже невідомо, чим би це закінчилося.
«Усе було в крові, валялися шматки м'яса»
Працівники Корюківського відділу обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (станції «Швидкої допомоги») говорять, не те що фізичної, моральної допомоги колеги Дмитра не надавали хлопцеві. Він був сам, коли приїхала «швидка». Одиноко стікав кров’ю.
На виклик на пилораму зі станції «Швидкої допомоги» виїхали фельдшери 40-річна Наталія Тьома та 39-річна Оксана Батрак. За кермом був 49-річний Валерій Мисник.
— 5 лютого о 15.15 надійшов виклик: «У нас на пилорамі чоловікові на ногу намотало ланцюг», — пригадує Оксана Батрак. — Ми приїхали на територію ТОВ «Екострім». Дивимося — тупцюють люди. Ми до Них. Вони показують, що вам туди, за цех. Заїхали, а там глухий кут і гори тирси. І нема ніде нікого. Наш водій Валера вискочив з машини, побіг питати, куди ж нам, де той чоловік з ланцюгом на нозі. Повернувся: «Тут десь». Ми з Наталкою давай шукати. У щілину стіни цеху побачили, що на великій металевій конструкції в цеху щось лежить. Подумали, кухвайка чи мішок, а виявилося — чоловік. Цей шнек — як велика м’ясорубка, із цеху надвір виносить тирсу.
— Як уже з’ясували потім, був кінець зміни, — продовжує фельдшер.— Дмитро ввімкнув «обратку», хотів почистити шнек. А там все покрито льодом, він підсковзнувся і обома ногами потрапив у той механізм. Обидві ноги до колін зникли. Як зажувало. Усе було в крові, валялися шматки м’яса. Я зразу полізла по тирсі, на ноги постраждалому наклала джгути, щоб зупинити кров, бо не бачу, що там з кінцівками. Водію сказали викликати рятувальників.
Поки МНСники сорок хвилин вирізали чоловікові ноги з полону, ми проводили протишокову терапію. Напівлежачи, боком. На тирсі, з якої постійно з’їжджали. Спочатку капала (крапельницею) одна, потім інша, бо ноги дуже мерзли. Так лазили по тирсі, що Наташа чобітки порвала.
— Та не треба про чобітки, — сміється Наталія Тьома. — Уже відремонтувала за 75 гривень.
На станції «Швидкої допомоги» розповідають, що на ранковій планірці завідуючий ще й полаяв своїх підлеглих: за посадовою інструкцією, вони мали надавати допомогу тільки тоді, коли немає небезпеки їхньому життю. Тобто треба було дочекатися, поки рятувальники дістануть Дмитра, і лише потім проводити протишокову терапію.
— Добре, що рука його була вільною — було як у вену голкою вколоти. Поряд з нами ще й величезна глиба льоду з даху з валилася. Якби попала по комусь з нас, загинули б. А зразу ж не дивилися на дах, чи є там бурульки, чи ні, — кажуть фельдшери.
— Як упала глиба, то й про своїх дітей згадали, — говорить Наталія.
— У мене дочка-студентка, у Оксани — двоє синів. Отоді вже трохи й страшно стало. Та була головна ціль — зберегти життя людині.
«Дочекаємося результатів розслідування»
— Чи отримає Дмитро компенсацію?
— Це не виробнича травма, — переконанує представник ТОВ «Екострім» Бахадир Гасанов.
— Триває розслідування, працює комісія. Дочекаємося результатів, тоді і будемо вирішувати питання компенсації. Але ми всі нормальні люди. Тому з лікуванням працівнику допомагаємо.
«Він каже те, що йому хочеться, щоб було»
— Прокуратура зацікавилася даною справою?
— Зацікавилася, — підтверджує Вадим Карась, начальник Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури в Чернігівській області.
— Зареєстроване кримінальне провадження за статтею 271 Кримінального кодексу України («Порушення вимог законодавства про охорону праці»), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
— Представник підприємства заявив: те, що сталося, — не виробнича травма.
— Він каже те, що йому хочеться, щоб було. Жодних висновків ще немає, — заперечує Вадим Васильович. — На сьогодні, опитуються всі необхідні свідки, працівники, вилучаються необхідні документи для того, щоб надати їх спеціалістам Держгірпромнагляду, щоб вони дали свій висновок: яким чином, чого там був працівник, чи проходив він інструктажі з техніки безпеки, чи є взагалі на підприємстві працівник, котрий відповідає за техніку безпеки і повинен ходити щоранку і розказувати «не суньте пальці в розетку і т. д.» (як ми своїм дітям)? Ситуація на контролі. Родині постраждалого сутужно, не дай Бог будь-якій сім’ї подібну ситуацію.
Вікторія Товстоног, «Вісник Ч» №7 (1606) від 16 лютого 2017
|
