У Чернігові з’ясовують стосунки лісівники з переробниками
Здавалося б, коли йдеться про взаємовигідне партнерство, дивно доводити ситуацію до перетягування каната. І все-таки щось подібне зараз відбувається на ринку деревини: його лихоманить. «Як сталося, що лісосіка збільшується, частково діє мораторій на експорт, а деревообробники не можуть забезпечити себе навіть у тих обсягах, що були рік чи два тому?» — запитує голова асоціації «Чернігівлісдеревпром» Валерій Лозицький.
Це запитання він озвучив на нараді у Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
Звідки дефіцит?
В області, значний відсоток території якої покрито лісом, сировини для деревопереробних підприємств має бути вдосталь. Чому ж тоді вони не можуть її докупитися? Відповідь на це запитання знайти непросто. Якщо переглянути підсумкові річні звіти роботи лісівників, то у них ідеться про нарощування обсягів заготівлі та переробки деревини. Приміром, торік від усіх видів рубок її було заготовлено понад 1006 тисяч метрів кубічних, що більше ніж 2014-го. Частину перероблено у власних цехах лісогосподарських підприємств, збільшено обсяг реалізованої продукції.
За словами начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Андрія Пивовара, деревину реалізують через аукціони на відкритих торгах і така практика триватиме. Однак місцевим переробникам сутужно, і попит перевищує пропозицію. Кількість переробленої впродовж кварталу сировини на одному з підприємств, розташованому в Корюківці, зменшилася від 17 до 6,3 тисячі кубічних метрів деревини, і це промовисто.
Валерій Лозицький переконаний, що шляхи розв’язання проблеми — відмова від експорту деревини у зв’язку з тим, що її не вистачає на місцях, і необхідність прибрати з біржі недобросовісних перекупників, через яких і виникає штучний дефіцит сировини.
«В область надійшли інвестиції. У Городні відкривається підприємство, яке може переробляти 50—60 тисяч кубометрів деревини. Однак його директор каже: «Не можу й палки купити», — наводить приклад голова асоціації «Чернігівлісдеревпром». — У нас немає конфронтації з господарями лісу, я за те, щоб урегулювати ситуацію».
Звісно, така розмова назріла давно. Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства додає і власне бачення ситуації: на Чернігівщині деревину заготовляють не лише 12 державних лісогосподарських підприємств. Тут понад шість десятків постійних лісокористувачів. Серед них знайдеться п’ятірка найпотужніших, які щороку заготовляють до 120 тисяч кубічних метрів хвойного пиловника. Як вони його використовують, відомо лише їм самим. Імовірно, левова частка лісової продукції йде в інші регіони або на експорт.
Чернігівська деревина нині має величезний попит. Фото автора
Як захистити місцевих товаровиробників?
Проблему перекупників визнають усі. «І спільну мову треба шукати, і спекуляцій деревиною не має бути, — зауважив генеральний директор деревообробного підприємства «Астра» депутат Чернігівської обласної ради Григорій Божок.
І справді, як не допустити до аукціонів нечесних учасників, які купують деревину і не вивозять її або перепродають за іншою ціною? Прозвучала думка, що, оскільки біржа отримує плату за проведення торгів, то вона має відстежувати виконання аукціонних угод. Так можна виявляти і не допускати недобросовісних учасників. Проте директор Чернігівської агропромислової біржі Валентин Бачурний каже, що, згідно із законом, учасники аукціону мають надати лише одну довідку: про те, що вони є переробниками деревини. І вони надають! Як не допустити?
Схоже, нині будь-яка довідка — не проблема. Та хтось же має врегулювати це питання!
Ще Валентин Бачурний підкреслив, що чернігівська деревина має величезний попит, по неї їдуть з усієї України. «Щоквартально кількість учасників торгів зростає, — каже Валентин Бачурний. — Тільки на останньому аукціоні таких учасників було 220. Торгували два дні».
Тож фахівці дійшли висновку, що з таким станом справ кілька потужних сторонніх закупників можуть забрати всю виставлену на торги деревину. Тому треба дбати про те, щоб захистити права місцевих товаровиробників. Зробити це можна проведенням кількаступеневих торгів, одним з етапів яких мають стати регіональні. Однак Мінагрополітики та Антимонопольний комітет відкинули цю ідею, посилаючись на брак відповідної законодавчої бази. Немає — то чому б її не напрацювати? — звучали думки на нараді. Адже ліс — стабільне джерело доходу і підтримки економіки країни.
Після наради залишилося враження недомовленості. Відкладати розв’язання проблеми у довгу скриньку — зробити її ще більшою. Щоб ринок деревини був прозорим і некорумпованим, необхідно розробити пакет нормативних актів. Потрібні компромісні варіанти для забезпечення деревиною малого, середнього і великого бізнесу, вважає Валерій Лозицький. А поки що в області найбільш актуальна допомога внутрішньому споживачеві. Адже це і наповнення місцевих бюджетів, і збереження робочих місць. Та на сьогодні місцеві товаровиробники мають не пріоритети в забезпеченні сировиною, а перепони в її одержанні.
ПРЯМА МОВА
Іван ГОРОХІВСЬКИЙ, ДП «Добрянське лісове господарство»:
— Бачу три напрями розв’язання проблеми: навести порядок на біржі й не пускати перекупників, ввести єдині правила для всіх лісокористувачів — державних та недержавних — і ввести окремі торги для місцевих товаровиробників. Ми самі повинні у своєму домі навести порядок.
КОМПЕТЕНТНО
Олександра ДУДКО, директор ДП «Семенівське лісове господарство»:
— Справжньої переробки у нас немає. Як було років із 20—25 тому — нічого не посунулося далі. Низькосортну сировину переробляємо самі, а круглу порізали на дошки — і на експорт. Ось так виживаємо.
