КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО
ГоловнаРеєстрація Вхід
Ви увійшли як Гість • Група "Гості"Вітаю Вас, ГістьRSS
-Громадський Інформаційний Сайт - -
Меню сайту
Категорії розділу
Події [424]
Вибори [145]
Громада та влада [864]
Точка зору [235]
Право знати [1061]
Свобода слова [37]
Гарячий коментар [5]
Тут я живу [275]
Історія нашого краю [91]
Захисник [26]
Свята [720]
Здоров-Я [551]
Господар і Господарка [56]
Смакота [50]
Поради [141]
Рибалка та полювання [42]
Цікавинки [69]
Всячина [43]
Радіо онлайн
СЛУХАТИ ОНЛАЙН РАДІО
Наше опитування
Календар
Друзі сайту

Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст.№1.





Семеновка - наш город!

Статистика
Яндекс.Метрика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
 


Головна » 2013 » Лютий » 14 » Хто лікувався і витратив власні гроші, може відсудити їх у лікарні
14:40
Хто лікувався і витратив власні гроші, може відсудити їх у лікарні

  Хто лікувався і витратив власні гроші, може відсудити їх у лікарні

.

  Таке вже сталося у Сосниці. 68-річний пенсіонер Михайло Трофименко через суд допомігся повернення собі та дружині коштів, витрачених на лікування. До того ж суд зобов’язав Сосницьку центральну районну лікарню сплатити кожному з подружжя по 500 гривень за моральну шкоду.

О тож збирайте чеки і прямуйте до суду, а раптом пощастить.

Адже, відповідно до ст. 49 Конституції України. «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно». Саме на цю статтю найперше посилався суддя Сосницького райсуду Андрій Стельмах, який виносив рішення про задоволення позову подружжя Трофименків.

Далі в рішенні — посилання на Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», і лише потім Щ на Закон «Про судоустрій та статус суддів». Михайло Трофименко має статус судді у відставці і у відповідності до цього закону він та члени його сім'ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров'я.
Проте троє з п'ятьох опитаних мною юристів (суддів, адвокатів, прокурорів) сказали, що рішення на користь позивача могло бути прийняте і без посилання на спеціальний закон про статус суддів, бо Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватися насамперед нормами Конституції України. Зокрема, це записано у постанові пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року.
Як кажуть юристи-практики, задоволених позовів, рішення по яких приймалося з посиланням на Конституцію як норму прямої дії, — одиниці. Та все ж вони є. А тепер є ще й рішення Сосницького райсуду. Це рішення вже вступило в законну силу. Створено прецедент.
Судовий прецедент — це рішення суду по конкретній справі, яке містить юридичну норму і є обов'язковим при розв'язанні усіх наступних аналогічних справ.
Принаймні, так у США, де існує прецедентне право. А в Україні? Якщо одна людина виграла, чому не може інша? Конституція одна для всіх. А фінансові проблеми держави, посадові особи котрої роз'їжджають на «Мерседесах» та «Лексусах», не повинні розчулювати пересічних громадян, які справно платили і платять всі податки і збори.

«Я вирішив вчинити по закону»

— У мене 44 роки стажу, 26 років я проробив суддею, — розповідає Михайло Трофименко. — 3 них 12 був єдиним суддею на весь район (тобто суддя і голова суду в одній особі з 1981 року). Робота важка, адже вирішував я людські долі. На виїзні засідання добирався попутками у різні куточки району. Було, що міліціонери чи прокурори підвозили. Оклад 180 карбованців у радянські часи. Допрацювався до того, що під час роботи стався інсульт. Було це 2003 року. Непритомного, мене з Сосницької лікарні на другий день хвороби перевезли в Київ, у лікарню при медичному університеті. Я не міг ні розмовляти, ні ходити. Півроку лікування, ще стільки ж — реабілітації. І, дякувати Богу, повернувся до нормального життя.

З того часу маю двічі на рік проходити лікування. Дружина Олександра Петрівна, їй нині 63, теж підліковується. Лікуємося коли двічі на рік, а коли й раз. Було таке, що за рахунок лікарні, а бувало, і свої гроші докладали. Бо, як-не-як, з року в рік медикаменти дорожчали. З попереднім головним лікарем Сосницької центральної районної лікарні ми завжди знаходили спільну мову. Він намагався знайти баланс між законом і фінансовою ситуацією в лікарні. У кінці минулого року, коли я лікувався, звернувся до лікарні з заявою про компенсацію коштів, витрачених на лікування. Головний лікар Капліна відмахнулася. Передала мою заяву заступнику: «Розбирайтесь». А потім до мене дійшли чутки, що компенсацію за ліки мені віддавати не збираються. Мовляв, багато тут таких ходить. Я віддав державі 44 роки, дружина — 46. Невже ми заслуговуємо такого ставлення? І тоді я вирішив вчинити по закону. Подав до суду. Нині вся медицина платна, пальця не забинтують, крові на аналіз не візьмуть, коли грошей не даси. Якщо Конституцією передбачена безоплатна медична допомога, то так і має бути. Хай зроблять платну медицину (виняток зроблять лише для малозабезпечених). А то нині виходить, платимо вдвічі — і за ліки, і лікарні (благодійні внески). А не заплатиш, яке ставлення отримаєш? Ще й хабарі (подяки) лікарям треба давати.

— Михайле Володимировичу, як вважаєте, проста людина могла 6 виграти такий суд, як ви?
— Сумніваюся. Суди не підуть проти влади. З іншого боку, хто стукає, тому відчиняють. Якби я не суддя у відставці і не спеціальний закон, навряд чи таке рішення було б можливе. Я, суддя у відставці, за законом маю отримувати пенсію на рівні окладу діючого судді, а одержую набагато менше. Суд першої інстанції задовольнив мій позов, а ось Адміністративний апеляційний суд у Києві зволікає з рішенням. Уже півроку, як не розглянута моя справа. Ні так, ні не так. І я не один такий в Україні.
— Михайле Володимировичу, ви добру справу зробили, що подали до суду і виграли?
— Гадаю, так. Треба добиватися. Якби лікарня без заперечень компенсувала витрати на ліки, не було б вимог про моральну шкоду. А так втратила ще 1000 гривень.

Нині Михайло Володимирович і Олександра Петрівна очікують виконання рішення. Багатіями їх аж ніяк не назвеш. У квартирі дуже чисто і затишно. Недорогі меблі, стінка і вишуканий кришталь ще, певно, з 90-х років. Авто господаря — «Форд» 2009 року. Родина має власний город. Жалкують, що син приїздить дуже рідко. Нині Володимир Михайлович — викладач Харківської національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, доцент, кандидат юридичних наук.

«Лікарня рішення не оскаржила»,

— каже Любов Капліна, головний лікар Сосницької ЦРЛ.
Вона очолює лікарню з січня 2012 року. До цього 15 років керувала районною санстанцією.
— Для судів потрібен час і спеціаліст. Посада юриста у штатному розкладі у нас передбачена, проте фахівця немає.
— Любов Федорівно, чи можливо виплати Трофименкам з фонду благодійних внесків?
— Це людське. Люди віддавали, хто скільки міг, на покращення забезпечення медикаментами, пально-мастильними матеріалами тощо. Ви б краще поцікавилися, скільки позивач надав благодійної допомоги. Раніше ж лікувався за власний кошт. Він має достатнє пенсійне забезпечення. Населення, яке отримує по тисячі гривень, з розумінням ставиться до ситуації. Кошторисом передбачено за всіма напрямками фінансування лікарні на 9 місяців. Будемо шукати гроші на виконання судового рішення. За рахунок коштів, передбачених на придбання медикаментів на 2013 рік.

Виконавчий лист про стягнення з Сосницької ЦРЛ на користь позивачів, витрат на лікування, а саме 3113 гривень 0,5 копійки, і 1000 гривень моральної шкоди направлено до лікарні, — повідомила 42-річна Ірина Тульчій, начальник відділу Державної виконавчої служби Сосницького райуправління юстиції. — Строк самостійного виконання визначений законом до семи діб. У разі невиконання судового рішення в установлені строки буде проведено примусове виконання, а саме арешт рахунків, опис майна.
* * *

Суддя Андрій Стельмах сказав, що це перше його подібне рішення. Але, якщо будуть надходити подібні заяви і позови, він розглядатиме їх, прийматиме рішення за законом.

Висновки

1. До суду можна подавати усім. Хто вимагає, той отримує.
2. Багато людей у віці часто хворіють і лікуються. Вони бояться – якщо звернуться до суду, то ставлення у лікарні до них погіршиться.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №7 (1397)
Категорія: Право знати | Переглядів: 747 | Додав: VLAS-KOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
КОРЮКІВКА НАШЕ МІСТО © 2024
Форма входу
Логін:
Пароль:
Переклад Сайту


Пошук
Ми ВКонтакті
Наша кнопка
Її код
Code
<a href=" http://korjukivka-sity.at.ua/"target=_blank><img src=" http://korjukivka-sity.at.ua/knopka_sajta.gif"border="0" title=" Громадський сайт міста Корюківка " width=137 height=50></a>
Погода
Корюковка 

Телефонний довідник Корюківського району

Найближчі свят
Праздники Украины
Гороскоп
Loading...
Гімн України