Виставили на продаж хлібозавод у Корюківці. Діючий. По вулиці Вокзальній, 26.
«Загальна площа будівлі — 898 квадратних метрів, у тому числі виробнича — 454,7 квадратних метрів. Є електропостачання. Централізована мережа міського водопостачання. Опалення (дрова, газ або інші види палива). Площа земельної ділянки — 81 сотка. Цільове призначення — землі промисловості. Територія огороджена. Ціна 4 мільйони 500 тисяч гривень», — написано в оголошенні.
— Продаємо, — підтверджує Олександр Олещенко, керівник корюківської районної спілки споживчих товариств. — Та чомусь ніхто не купує. Хлібозавод діючий. Причин продажу багато. Потрібні інвестиції, аби працював, як годиться. Завод старий, як я. Післявоєнна будова. На одній із труб, що на заводі, написано 1958 рік.
Зараз виготовляємо 30 найменувань продукції. Чорний, білий хліб, здобу всіляку. Колись і вермішель робили. За місяць випікаємо 30 тонн готової продукції. Дуже мало. Бо колись робили по 30 тонн на день. Конкурувати на старому обладнанні складно. Хоча чорну хлібину, 750 грамів, продаємо по 12 гривень. Трохи продукції возимо в Менський район.
Випікаємо хліб без добавок, ще по старій рецептурі. За якістю хороший. Але люди зараз хочуть, щоб був різної форми: довгий, овальний, такий,сякий.
— Ні в кого з корюківських немає грошей?
— Потрібні мільйони. У нас в районі таких немає. Ви побачили тільки хлібозавод? А там ще повинно бути три підприємства. Турки, литовці продають. Усі розпродують, а купують мало. І ми спробували продати.
* * *
Корюківський хлібозавод протримався досить довго. У сусідніх Мені та Сновську такі підприємства давно закрились.
Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №20 (1722), 16 травня 2019 року
