.До газети звернулася корюківчанка, яка має першу групу інвалідності, пов’язану з наслідками аварії на ЧАЕС. Скаржилась, що маючи право на безкоштовні ліки і з рецептом на руках, уже не вперше не може їх отримати в аптеці. Так було і 1 лютого цього року.
Прийшовши зранку, вона стояла третьою у черзі. Двом людям ліки дали, а їй сказали: все – кошти, виділені на місяць, закінчились. А на годиннику ще не було й дванадцяти…
Як же вони встигли закінчитися, обурюються людина. За логікою, лікар мав зранку 1 лютого виписати хворим рецепти, вони з ними прийти у аптеку. На усе це потрібен час. Скільком же людям вдалося отоварити свої рецепти?
В управлінні соцзахисту населення газеті розповіли, що в районі проживає 420 осіб, які мають право без будь – яких обмежень отримувати «чорнобильські» ліки. Це постраждалі першої та другої категорій і декотрі – третьої (в залежності від доходу сім’ї). Років п’ять тому держава на ці цілі виділяла достатньо коштів, їх хворим людям вистачало і ажіотажу не було. Та з кожним роком ситуація погіршується. Для порівняння: 2016 року нашому району на один місяць виділялося 25 тис. 233 грн., 2017 – 20 тис. 247 грн., 2018 -17тис. 820 грн. І це на фоні стрімкого подорожчання медикаментів і прогресування тяжких хвороб, передусім – онкологічних!
Лікарі ЦРЛ, щоб якось вийти зі складної ситуації, змушені були домовитись виписувати одній людині в місяць не більше двох рецептів. Хоча, це незаконно і негуманно.
У січні цього року безкоштовні ліки почали видавати 18 числа. Усього було отоварено 164 рецепти, і фактично всі – 18 -го за кілька годин. В основному лікарі виписували по два рецепти, декотрим хворим – по три. Це правда, що з місяця в місяць встигають їх отоварити переважно одні й ті люди. Але ж майже в кожного з них – онкологія… І тут говорити про блат, просто язик не повертається!!!
Нехай почують наш біль у високих столичних кабінетах, де ділять оті «чорнобильські крихти» між тяжкохворими і тяжко – тяжкохворими. І зроблять висновки.
А поки у нашій країні така життєва реальність: є в тебе кошти – лікуєшся, немає – залазиш у борги, шукаєш благодійників або – йдеш додому помирати.
Добре, що ремонтуються лікарні, завозиться сучасне дороговартісне обладнання. Але чи доступне все це пересічному українцеві, якщо у його гаманці порожньо? Якщо не вистачає у медичних закладах лікарів і люди годинами чекають під кабінетами?
Особи, що сидять у шикарних міністерських кріслах і які ніколи не бували в звичайній районній лікарні, вважають, що медична реформа має докорінно змінити ситуацію. Дай, Боже, багатьом людям хоча б дожити до того обіцяного покращення…
