Гіперактивна дитина ! Це як ? .
Зараз доволі часто, особливо з телеекранів, ми чуємо про гіперактивних дітей. Батьки починають упевнено ставити своїй непосидючій малечі діагноз "гіперактивна". Тож спробуймо розібратися, що таке гіперактивність і яка вона, гіперактивна дитина?
Під гіперактивністю розуміють надзвичайно неспокійну фізичну і розумову активність у дітей. Найяскравіші її прояви можна спостерігати у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивної дитини:
- неспокійні рухи в кистях і стопах;
- не може спокійно всидіти на місці, коли від неї цього вимагають;
- з легкістю відволікається на сторонні стимули;
- не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять;
- на запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця;
- докладає великих зусиль, аби зберегти увагу під час виконання завдань або ігор;
- часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої;
- балакуча;
- часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей;
- часто губить речі, що є необхідними у школі, вдома, на вулиці;
- іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає.
За даними психологів, гіперактивність серед дітей віком від 7 до 11 років у середньому становить 16,5% (серед хлопчиків - 22%, серед дівчаток - близько 10%).
Проблеми дітей, які мають порушення поведінки і пов'язані з ними труднощі у навчанні, особливо актуальні. Постійно збуджені, неуважні, непосидючі й галасливі, такі діти приковують до себе увагу вчителя, якому необхідно стежити, аби вони спокійно сиділи, виконували завдання, не заважали однокласникам. Ці школярі на уроці постійно зайняті своїми справами, їх важко втримати на місці, змусити вислухати завдання і, тим більше, виконати його до кінця.
Гіперактивним дітям властива нестійка працездатність, що є причиною збільшення кількості помилок в усних відповідях та письмових роботах. Навички читання і письма у гіперактивної дитини значно гірші, ніж в однолітків, і не відповідають її інтелектуальним здібностям.
Як же ми, дорослі, можемо допомогти процесу соціалізації гіперактивних дітей?
Проблеми гіперактивних дітей не розв'язуються миттєво та однією людиною. Вони потребують уваги як батьків, так і лікарів, педагогів та психологів. Початкове визначення невропатологом або психіатром діагнозу і відповідної терапії доповнюється психологічною та педагогічною корекцією. Опанувати елементарні дії самоконтролю і тим самим пом'якшити прояви підвищеної активності гіперактивній дитині допоможуть правильні взаємини з близькою дорослою людиною, насамперед з мамою.
У вихованні гіперактивної дитини слід уникати двох крайнощів: з одного боку - надмірної жалості й вседозволеності, з іншого - надмірних вимог, які дитина неспроможна виконати, у поєднанні із жорстокістю та покараннями.
Рекомендації психологів батькам гіперактивної дитини
Перша група рекомендацій стосується зовнішніх проявів у поведінці близьких дитині дорослих людей. Намагайтеся стримувати свої бурхливі емоції, коли ви засмучені або незадоволені поведінкою дитини. Емоційно підтримуйте дитину в усіх спробах конструктивної, позитивної поведінки, якими б незначними вони не були. Уникайте категоричних висловлювань, докорів, погроз, котрі можуть призвести до виникнення напруги і викликати конфлікт у сім'ї. Намагайтеся якомога рідше вживати слова НІ, НЕ МОЖНА, ПРИПИНИ - краще спробуйте переключити увагу дитини, і зробіть це легко, з гумором.
Друга група рекомендацій стосується організації середовища та умов праці дитини в сім'ї. Якщо є можливість, виділіть дитині кімнату або її частину для занять, ігор, усамітнення. В оформленні бажано обійтися без яскравих кольорів, складних композицій. На столі й поблизу дитини не повинно бути предметів, що відволікають увагу. Організація усього життя має діяти на дитину заспокійливо. Для цього разом із нею укладіть розпорядок дня і проявляйте гнучкість та наполегливість щодо його виконання. Визначте для дитини коло обов'язків і тримайте їх виконання під постійним контролем, але не надто жорстким. Частіше відзначайте та заохочуйте зусилля дитини, навіть якщо результати далекі від досконалості.
Третя група рекомендацій спрямована на активну взаємодію дитини з одним із батьків або іншою близькою дорослою людиною, на розвиток їхньої здатності відчувати одне одного, зблизитися емоційно. Тут незамінна і найважливіша для дітей діяльність - гра.
Не опускайте рук! Любіть вашу норовисту дитину, допомагайте їй стати успішною, здолати шкільні труднощі. Коли стає зовсім важко, пригадайте, що до підліткового віку, а у деяких дітей і раніше, гіперактивність зникає.
За спостереженнями більшості лікарів і психологів, загальна рухлива активність з віком зменшується, а невротичні зміни поступово нівелюються. Важливо, щоб дитина підійшла до підліткового віку без вантажу негативних емоцій та комплексів неповноцінності. ШАНОВНІ ЧИТАЧІ !
Переглянути багато цікавих публікацій щодо лікування, Ви можете на сайті http://korjukivka-sity.at.ua/
|
