«Білі плями» минувшини, або Скільки років Мені?
 .
Проблема датування та походження назви міста Мена приваблювала науковців та краєзнавців ще з другої половини XIX століття. Але і до цього часу існує кілька версій щодо року заснування міста Мена . Мена – легендарний Хоробор?
Першим, хто звернув увагу на дату заснування міста, був архієпископ Чернігівський та Ніжинський Філарет (Гумілевский) (1805 – 1866). Описуючи населені пункти Чернігівської єпархії, Гумілевський вважав 1408 рік відправною точкою в системі історичних координат, зазначивши, що Мена з’явилась ще в дотатарський період.
Однак в кінці XIX ст. виникає нова версія щодо першої писемної згадки про місто, датована 1066 роком. Ця помилкова та необґрунтована дата була фактично подана автором енциклопедичної довідки про Мену – російським публіцистом та юристом Василем Водовозовим (1864 – 1933). Довідку опубліковано в 37-му томі словника Брокгауза і Ефрона у 1896 році.
В 1903 році з’являється справжня наукова концепція, пов’язана з історичним датуванням Мени. Викладач російської історії Київського імператорського університету ім. Св. Володимира Петро Голубовський (1857 – 1907), досліджуючи міста Чернігівщини часів Київської Русі, акцентує увагу на давньоруському місті Хоробор, який вперше згадується 1153 року. Детально проаналізувавши імовірне місцезнаходження цього сіверянського града з яскравою назвою, Голубовський наполягає, що Хоробор слід ототожнити з сучасною Меною, на теренах або поблизу якої він і знаходився.
Отже, станом на початок минулого століття, місто отримало три дати імовірного заснування, жодна з яких так і не була обґрунтована. Ніхто зі згаданих науковців не аналізував його топонімічну назву. Лише Голубовський, звертаючи увагу на не співзвучність назв Хоробор – Мена, висловив думку, що алогічність в ході перейменування давньоруських населених пунктів була типовим явищем тих часів. Як не дивно, але саме Голубовський зробив першу спробу пояснити назву сучасного райцентру Мена.
Князь Урустай Менський
У 1928 році відомий чернігівський краєзнавець та діалектолог Юрій Виноградський (1873 – 1965), опускаючи давньоруські версії датування Мени, дещо конкретизував версію Філарета (Гумилевського), посилаючись на дослідження відомого мореплавця та військового Рафаїла Зотова (1848 – 1893).
Останній, досліджуючи генеалогічні зв’язки чернігівських князів, звернув увагу на загадкового князя Урустая мѣнськаго, який разом з литовським князем Свидригайлом Ольгердовичем (? – 1452) 26 липня (4 серпня) 1408 р. перейшов на службу московського князя Василія I.
В науковій розвідці Виноградського, (автор якої, описуючи рідну Сосницю та її околиці, приділив нашому місту значну увагу), було здійснено перше наукове обґрунтування дати першої літописної згадки про Мену.
Саме Виноградський був першим, хто зв’язав назву міста з інтенсивним товарообміном та обміном полонених, що, ймовірно, відбувалися в цих краях за часів Київської Русі
Таким чином, станом на початок 30-х років минулого століття, Мена отримала більш-менш обґрунтовану версію щодо дати першої писемної згадки та топонімічного пояснення власної назви.
Місцеві версії
Новий етап визначення віку та пояснення назви міста розпочався у 50-ті роки минулого століття. Він безпосереднім чином пов’язаний з діяльністю місцевих краєзнавців – засновника районного краєзнавчого музею Володимира Покотила (1924 – 1989) та Дмитра Калібаби (1925 – 2005).
Посилаючись на Лаврентіївський літопис і вважаючи Мену давньоруським містом, Покотило та Калібаба, відкинувши всі попередні версії, вперто вважали що саме 1066 рік слід вважати датою першої літописної згадки про місто. Їхня точка зору знайшла відображення в низці газетних та журнальних публікацій.
Що ж стосується інтерпретації назви міста, менські краєзнавці залишалися вірними версії торгово-обмінного пояснення, інколи пов’язуючи топонім «Мена» з однойменною річкою, що постійно змінювала своє русло.
Віддаючи належне регіональним дослідникам, слід зазначити, що в значній мірі саме завдяки Покотилу та Калібабі Мена у 1966 році з містечка перетворилася на місто, ставши районним центром.
У той же час, слід звернути увагу на певну розбіжність та кон’юнктурність датування Мени, яка проявила себе у 60 – 80 роки минулого століття. Якщо на початку 60-х в першому видавництві Української радянської енциклопедії (УРЕ) вивчення міста датоване 1066 роком, то з початку 70-х років більш актуальним стає 1408 рік.
Звідколи вести відлік?
На початку 70-х років минулого століття було укладено багатотомну «Історію міст і сіл УРСР», автори та упорядники якої не обійшли увагою Мену. Автори наукової статті про місто, згадані вище Дмитро Калібаба та Володимир Покотило лише резюмували версію Виноградського, дійшовши висновку, що дата виникнення міста – 1408 рік.
До речі, практично одночасно з датою, зазначеною в «Історії міст і сіл», відомий український географ, педагог та краєзнавець, член Географічного товариства України, кандидат педагогічних наук Микола Янко (1912 – 2011) у першій редакції «Топонімічного словника-довідника Української РСР» зазначає, що місто вперше згадується в Лаврентіївському літописі під 1066 роком.
Нарешті в 1981 році в шостому томі другої редакції УРЕ приводиться 1408 рік. Саме цю дату було закріплено в енциклопедичному довідникові «Чернігівщина», який побачив світ 1990 року.
Парадокс такої хиткої і невизначеної позиції щодо датування Мени полягає в тому, що на науково-енциклопедичному рівні рік народження міста датований 1408-им, а за даними офіційного реєстру населених пунктів України – 1066-им.
Імовірно, що такий науково-історичний казус став можливим завдяки наполегливій позиції менських краєзнавців Дмитра Калібаби та Володимира Покотила, зусиллям яких Мена перетворилась на один з найдавніших населених пунктів Східного Полісся, поступаючись лише Любечу та Чернігову!
Мена – від «мen»
У 80-х роках минулого століття з’являється нове пояснення, щодо походження назви міста. Її автор – ніжинський історик-краєзнавець Олександр Знойко (1907 – 1988).
Аналізуючи фонетичні та езотеричні чинники індоєвропейських племен, які мешкали на території України, Знойко звертає увагу на культ Місяця, який був досить поширений в середовищі балтських, протослов’янських та слов’янських племен, що в давнину колонізували наші землі.
Фонетична та семантична тотожність литовського слова «мену» (mёnyo, mёnesis), тракійсько-кіммерійською мовою «мen» є коренем для топоніму Мена. Втім Олександр Знойко не зв’язував його з назвою населеного пункту, а просто вказував на певну закономірність деяких похідних слів, імовірно пов’язаних з поклонінням нічному сонцю.
Діаметрально протилежне трактування назви міста в кінці минулого століття запропонував в другій редакції топонімічного словника України Микола Янко, який пов’язував назву міста з назвою річки, що перекладається з індоєвропейської «мen» – «йти», «текти».
«Наша рідна Менщина»
У четвертому томі Енциклопедії українознавства (виданої в Україні в 1994 році) в короткій довідці про Мену знову виринає 1066 рік. І хоча укладання емігрантської Енциклопедії українознавства було завершене станом на середину 80-х років, стаття, яка стосувалась Мени, вочевидь була написана в кінці 50-х років. Скоріше за все, вона є напіврепринтом довідки про місто, поданої в словнику Брокгауза та Єфрона.
Початок XXI століття відкрило новий етап вивчення та дослідження датування та походження міста Мена. Він стартував з часу видання етнографічного есе «Наша рідна Менщина», укладеного краєзнавцями Дмитром Калібабою та Віктором Соляником, яке побачило світ в 2003 році.
Зазначені автори здійснили історико-етнографічне узагальнення відомостей про місто та район, зібраних краєзнавцями та науковцями попередніх років. Зосередивши увагу на багатогранність версій, щодо датування появи міста, вони вкотре продемонстрували свою прихильність канонічній даті – 1066 року.
Мена чи Мінськ?
Поява сумнівних пояснень назв міст пов’язана не тільки з Меною. Доктор історичних наук, професор Леонід Залізняк зазначає, що, за версіями деяких сучасних псевдоісториків: «Засновники Риму – Ромул і Рем – взагалі походять з Ромен, римський імператор Сула – з Посулля, а перший єгипетський фараон Менес – з райцентру Мена на Чернігівщині».
В академічному форматі непевність щодо визначення дати виникнення міста було зафіксовано в шостому томі Української історичної енциклопедії, виданому 2009 року. Систематизуючи хронологічні дослідження про Мену, авторка статті, доктор історичних наук, професор Ярослава Верменич резюмує: «Щодо дати заснування міста існує дві точки зору. У «Брокгауза и Ефрона энциклопедическом словаре», у першому виданні «Української радянської енциклопедії», «Енциклопедії українознавства», у «Топонімічному словнику-довіднику Української РСР» М. Янка та інших джерелах з посиланням на Лаврентіївський літопис називається 1066 р. Однак більшість дослідників пов’язує початок міської історії Мени з 1408, коли вона перебувала у складі Великого князівства Литовського».
З 2010 року до проблеми вивчення висхідних історичних параметрів рідного міста, долучився і автор цих рядків. У 2011 році в двох наукових статтях ним було зроблено спробу розкрити загадкову постать «князя Урустая Мѣнскаго» та здійснити науковий аналіз двох дат, які попередні дослідники вважали часом першої літописної згадки про місто. В результаті проведеного дослідження історія краю позбулася однієї з «білих плям», яким, імовірно, був татарський мурза Уруста (Уростай, Урустай).
Окрім того, вперше, було піддано сумніву одне з класичних канонічних датувань міста – 1066 рік. Доведено невідповідність ототожнення райцентру Мена з давньоруським містом Мѣнескъ, яким є сучасний Мінськ.
Згідно з науковою версією автора даної статті українську Мену переплутали з білоруським Мінськом, який вперше згадується під 1067 роком. 1066 рік, слід вважати помилковим у зв’язку з неправильністю вираховування співвідношення між системами літочислення від Створення Світу та Різдва Христового (6575 – 5508 = 1067).
Якщо соратник литовського князя Свидригайла, християнізований татарський мурза Урустай дійсно походив з Мени, то 26 липня (4 серпня) 2013 року райцентр Мена може сміливо святкувати 605-річницю з моменту першої писемної згадки!
Роблячи висновок, слід зазначити, що численні етнографічні та історико-краєзнавчі розвідки, здійснені вченими, науковцями, етнографами, на жаль, так і дали точної відповіді на питання: скільки років місту Мена та звідки походить його назва? Більш того, прикрі помилки, необґрунтовані гіпотези, що базувались на неперевірених даних, як показав час, вплинули на свідомість та ментальність жителів цього поліського регіону.
Наявність низки версій, наукових та науковоподібних публікацій лише заплутувала та консервувала процес об’єктивного висвітлення даної проблеми. Тому не дивно, що саме в наш час постала необхідність детально проаналізувати та систематизувати науковий досвід, накопичений дослідниками минулого.
Таким чином, нині проблема датування та топонімічного пояснення назви міста Мена вступила в нову фазу вивчення, яку можна назвати періодом виправлення помилок, перегляду та переосмислення існуючих концепцій та точок зору.
Цей період триває і дотепер…
Олександр САЛТАН, кандидат історичних наук, доцент.
P.S. Питання, пропозиції та зауваження стосовно змісту статті надсилайте на електронну поштову скриньку автора: Saltan_Alexsandr@rambler.ru Джерело http://nslovo.com/blog/bili-plyamy-mynuvshyny-abo-skilky-rokiv-nashij-meni
|
