Автостанції закрилися. Винні в цьому... пасажири?
 .
До редакції «Вісника Ч» надійшов лист від жителів Холмів Корюківського району, які стурбовані закриттям їхньої автостанції: «Наше селище у минулому районний центр. Нині в Холмах проживає більше трьох тисяч жителів, для яких автобусне сполучення — головний транспортний зв'язок з районним та обласним центрами, куди постійно доводиться їздити до лікарні та інших установ, особливо людям похилого віку.
Автостанція — не лише для придбання квитків і одержання інформації про рух автобусів, а й місце схованки від негоди, очікування пасажирського транспорту. Ми зверталися до селищного голови з проханням відновити роботу автостанції. На жаль, він не проявив належної ініціативи».
Така ж біда спіткала жителів селищ Понорниця Коропського району, Березна Менського.
Опікувалося автостанціями ПАТ «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499» (ПАТ «ЧОПАС 17499»).
— Нема пасажирів — нема станції, — коментує ситуацію Василь Солохненко, перший заступник директора ПАТ «ЧОПАС 17499». — На станції працював касир. Зарплату отримувала залежно від кількості пасажирів. Гроші мізерні. Автобусами їздила маса пільговиків: учасники бойових дій, ветерани війни. За перевезення пільгових категорій пасажирів держава нам компенсацій не виплачувала. Якщо так і далі піде, по всій області автостанції позакриваються.
Касиром на станції у Понорниці працювала місцева мешканка, 22-річна Олеся Бєлаш. Вона жила неподалік, тому легко могла добиратися на роботу і рано, і пізно.
— Сказали, що утримувати станцію невигідно, — розповідає Олеся. — За нею треба доглядати, купувати на зиму дрова, вугілля. На станції працювала і касиром, і кочегаром, і прибиральницею. За місяць отримувала від 601 до 736 гривень. Цю суму ділили на аванс і зарплату, давали двічі на місяць. У жовтні отримала 610 гривень премії.
Зараз я стала на біржу. Роботу в селі знайти дуже важко. А в мене трирічний синок Назар.
— Колись ми утримували 60 автостанцій, — розповідає інженер відділу експлуатації автостанцій ПАТ «ЧОПАС 17499» Олександр Омельченко. — Тепер залишилося 30. Утримувати автостанції у Холмах, Понорниці та Березні збитково. Місцеві жителі майже не купували квитки в касах, а платили водієві. Хоча касири мали за цим чітко стежити, вони цього не робили. У Понорниці касир ще й не могла з касовим апаратом працювати. Постійно були недостачі. Така ж ситуація зараз із новим касиром у селищі Десна Козелецького району. Люди самі винні у закритті автостанцій: якби вони купували квитки в касі, а не на гривню дешевше у водія, автостанції працювали б і далі. А так пасажири у приміщенні станції грілися, ховалися від дощу, а гроші в касу вносити не хотіли.
Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №1 (1495)
|
