Зі  святом !             

                     Вербна неділя

.

     Вербна неділя, або Вхід Господній в Єрусалим, належить до дванадесятих свят Православної Церкви. Тобто це свято одне з найбільших дванадцяти свят православ’я, і святкується воно щороку не в числі, а залежить від дня, на який випадає світле Христове Воскресіння – Пасха.

  Вхід Господа в Єрусалим відзначається в останню неділю Великого Посту, а отже за тиждень  до Великодня.
Субота, що передує Вербній неділі, називається «Лазаревою суботою». В цей день свята  Церква пригадує велике чудо воскрешення праведного Лазаря, що його Господь створив у Віфанії (невеличке селище в – 3х кілометрах від Єрусалиму де проживав улюблений друг Ісуса Лазар, зі своїми сестрами Марфою і Марією.) Про цю подію розповідає Євангеліє від Іоана (11. 1 – 44).
У святу Вербну неділю, ми православні, спішимо до Божого Храму, тримаючи в руках гілки  верби, несемо її на освячення. В наших душах сяє та невимовна радість відчуття неосяжної  Божої благодаті. Це передчуття також і грядущого пасхального свята, очікування радості і блаженства, що в перекладі означає (щастя), яке дарує нам Творець.
  З посвяченою вербою в нашого Українського народу пов’язані різні дії. Посвяченої верби ніхто не нищив. Її ставили в домі біля святих ікон, садили на городі. Нею благословляли худобу  коли перший раз виганяли на пасовище. Кожен господар обходив з вербою своє обістя, щоби  відігнати нечисту силу. Дехто навіть споживав пуп’янки верби, щоб горло не боліло. Вербу  в деяких регіонах нашої Батьківщини давали в руки померлим, віруючи, що при воскресінні  вони вийдуть на зустріч Ісусу Христу зі знаменами перемоги. При виході з Церкви в неділю люди вдаряли легенько одне одного свяченою вербою приказуючи: «Не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень буде Великдень.» Так пригадували собі, що через тиждень буде свято – свят Пасха.
У вищесказаному, я навів приклади такого зовнішнього святкування Вербної Неділі.        Яка ж внутрішньо – духовна символіка цього свята? Про це я буду намагатися розповідати вам дальше.
   Щоб глибше зрозуміти суть цього празника, вернімося на більш як на два тисячоліття назад, коли на землі жив Господь наш Ісус Христос. В ті часи Богом вибраний ізраїльський народ стогнав під ярмом сильної тоді Римської імперії. Люди чекали Месію завойовника,  який визволить їх від іга римлян. Ісус Христос уже довів свою силу і славу, воскресивши  свого друга Лазаря , який вже кілька днів лежав мертвий у гробі, показав, що Він не тільки господар живої і мертвої природи, але й господар людських сердець…
    Перед своїми стражданнями Ісус ішов до Єрусалиму. Він послав своїх учнів до найближчого села. Вони мали превести для нього молодого осла. Учні првели осла, і Ісус сів верхи на нього. За п’ятсот років до того пророк Захарія сказав: «Дочко Єрусалиму ! Ось Цар твій гряде і їде на ослі…»
   Перед святом Єврейської Пасхи до Єрусалиму ішли люди з усієї країни. Побачивши Христа, вони прийняли Його за земного царя – завойовника, встеляли дорогу перед Ним своїм одягом і віттям із пальми. У євреїв і давніх римлян пальмова гілка була символом перемоги. Тому її в руках несли під час переможного походу. Тримаючи в руках пальмове віття дорослі і діти викликували із захопленням: « Осанна благословенний хто йде в ім’я Господнє! Цар ізраїлів». Осанна означає в перекладі «Спасіння», «Спасай нас», - вигук яким вітали царів переможців.
   В серці Спасителя була радість, але водночас з Його наймиліших очей котилися сльози. Він, як Бог знав, що прийде час коли Єрусалим зруйнують. Знав, що ті люди, які сьогодні виголошують Йому хвалу, завтра зрадять Його, і будуть кричати: « Розіпни, розіпни…» Господь знав усе, але благословляв свій народ, бо любив своє створіння, тою безмежною щирою любов’ю.
   Возлюблені у Христі браття і сестри! Як понад дві тисячі років тому так і в наші дні ми прийдемо в Божий Храм – наш духовний Єрусалим, місто праведників, будемо прославляти Господа, тримаючи в руках вербу. Верба, що найшвидше зеленіє в нашій Україні, замінює ті пальмові гілки, що тримали єврейські діти прославляючи Ісуса. Взиваймо і ми до Бога всім серцем, всією душею, прославляймо Його. Ублагаймо в Бога здоров’я, щастя, благополуччя для наших родин, і усієї нашої рідної матері України. Будьмо певні, що Христос вислухає наші благання, якщо вони будуть лунати із глибини нашої душі, і від щирого серця. Хай ця освячена верба, буде для нас знаменом перемоги над гріхом і скверною. Очистьмо свої почуття і побачимо Христа духовними очима нашого серця, який з відкритими обіймами чекає нас із життєвих роздоріж, готовий прийняти нас такими - якими ми є – часом недосконалими, грішними, обтяженими життєвими турботами, нас людей, які так прагнуть Його досконалої любові. Приймаймо Господа Христа з радістю, хвалячи Його всесвяте ім’я повсякчасно у своєму житті.

   Вітаю всіх зі святом, засилаю Боже благословення! Бажаю миру, радості і відради духовної.       З повагою,   щиро  Ваш    благочинний Корюківського району протоієрей о. Тарасій!