Сьгодні, 13 січня, українці відзначають Щедрий вечір або, як кажуть у народі, свято Меланки. Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі: офіційно 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу, нині носить назву Старого Нового року.
У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи – бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками..
Чому в цей день прийнято щедрувати?
Маланка – народне дійство, що прийшло до нас із глибокої давнини, і покликане виконувати магічно-заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити врожай та здоров’я. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, вивертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо.
Цілковита відсутність християнських мотивів та символів і розвинута структура ритуалів господарської, шлюбної, очисної магії засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки. Цим популярним жіночим ім’ям позначалося не тільки свято, а й конкретний фольклорний образ, що діяв в обряді у двох планах: героїні новорічних пісень - щедрівок та ритуальної маски.
З плином часу традиція втратила свій первісний зміст і значення, й зараз носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину неодружений хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач із чепігами (плугом) та ін.
Дівочі ворожіння
Окрім того, у цей вечір дівчата ворожили та намагалися заглянути у майбутнє.
Вони збиралися у гурти й проводили різноманітні гадання й ворожіння: рахували внесені поліна чи прутики в паркані, якщо парне число, то на одруження, кидали через хату чобіт, намагалися у дзеркалі побачити свого судженого.
Досвідчені господарі примічали погоду: морозно і сніжно - на здоров'я людей і худоби, на урожай хліба, а тепло й без снігу - навпаки. Зоряне небо - добре будуть нестись кури, вродять гриби й горох. Густий іній - добрі зернові й мед та багато іншого.
Звісно, що зараз Щедрий вечір – сімейне свято, яке збирає за столом всю родину. Із обрядів та звичаїв залишилася традиція щедрувати.
Посівання
На наступний день після Щедрого вечора – посівання. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тільки хлопці. Тому посівати дівчатам не годиться. Хлопці беруть зерно у рукавицю або в торбину, спочатку йдуть до хрещених батьків, інших родичів і близьких, а зайшовши до хати, вітають із Новим роком:
«Сійся-родися, жито-пшениця,
Жито-пшениця, всяка пашниця.
Зверху колосиста, зі споду корениста,
У полі – зерном, у домі – добром,
У печі – пирогами, на столі – хлібами,
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Аби вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі - під стелю, а льон – по коліна,
Щоб вам, добрі люди, голова не боліла.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрий людям на весь вечір!
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
Що ти, тітко, наварила?
Що ти, тітко, напекла?
Принеси нам до вікна!
Не щипай, не ламай,
А ціленького давай!»
Тим часом люди розповідають, що Щедрий вечір 13 січня проходить в сімейному колі. Якоїсь особливої традиції немає ні за кількстю страв на столі, ні за їх переліком. Всі страви максимально прості та в основному традиційні для українців. Можемо заспівати кілька колядок. Головне - пам'ятати про суть всіх свят і не затуляти їх ширмою традиційності та обрядовості, адже зараз здебільшого так є.
