Сьогодні в Україні відзначають  свято Володимира Великого  та  День Хрещення Русі

.

    «Сьогодні Св. Церква Христова святкує пам'ять святого Володимира Великого, Христителя України. Св. Володимира звемо також рівноапостольним князем. Це значить, що у своїй ревності в проповідуванні Христової віри він дорівнював апостолам. І справді, по своїм хрищенні св. Володимир дбав про поширення християнства у цілій державі. Св. Володимир у всьому подавав добрий приклад».

  День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича відзначається 28 липня - свято, яке люблять усі православні. І не тільки тому, що він сприяв утвердженню християнства на наших землях. Пам'ять рівноапостольного князя пов'язує кожного з часами Київської Русі, розквіту її державності й культури.

  Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. У зв’язку з цим 28 липня в Україні — державне свято — День Хрещення Київської Русі.

    Один із найвідоміших правителів Київської Русі - князь Володимир Святославович народився 948 року, він був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, внуком київської княгині Ольги (Мудрої). Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 років завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме в той час остаточно визначилися і закріпилися її кордони, що співпали з етнічними рубежами східних слов'ян. У ті часи це була найбільша держава, з якою вимушені були рахуватися всі країни Європи.

   Під час свого правління князь провів низку реформ, серед яких - найважливіша утвердження християнства, про що написали літописці. Отож для хрещення до Києва були запрошені грецький митрополит і священики. У призначений час кияни прийшли на берег Дніпра, куди прибув і Володимир із грецькими священиками. Торжество хрещення відбувалося в ріці, матері тримали дітей на руках. Після обряду всіх язичницьких ідолів (божків) Володимир наказав утопити у Дніпрі. За його князювання в державі стали процвітати наука та освіта, вчені ченці почали писати історію, і тому про Володимира Великого відомо більше, ніж про попередніх князів - Олега, Ігоря, Ольгу та Святослава. Вже в 988 році почали з'являтися школи, а в Києві була споруджена церква св. Василія (таке ім'я отримав і князь після хрещення).

   На замовлення Володимира в Києві в 989-996 роки візантійські майстри спорудили собор Богородиці, на що він виділив десяту частину своїх прибутків (друга назва - Десятинна церква). Князь Володимир розумів, що, тільки прийнявши християнство, його держава зможе ввійти як рівноправна в коло європейських країн. Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку і ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий дожив до старості, помер 15 липня 1015 року в селі Берестові (під Києвом) і був похований у Десятинній церкві. Церквою він був прирівняний до лику святих і названий "Рівноапостольним".   

   Важко знайти в історії таку величну постать як св. Володимир. Князь, володар, ревний апостол, милосердний батько, далекоглядний державний і церковний політик; він передбачив через віки силу Христової науки в українській землі. Завдяки його мудрому провидінню Україна з вірою в Христа перейшла через усі тортури монголо-татарського лихоліття, більшовицько-комуністичного режиму, та інших, різного роду, завойовників. З тією ж вірою вона переможе усі незгоди і залишиться нескореною і вірною прикладу свого великого Апостола і Христителя св. Володимира.

    Дорогі в Христі! Сьогодні українська земля, хрищена св. Володимиром, потребує віднови своїх хресних обітів. Сьогодення багато чим подібне на дохристиянські часи перед св. Володимиром. На нашій рідній землі ще тепер стоять поганські "капища" - пам'ятники атеїстичним вождям. Народ поділений на політичні клуби, немов на удільні князівства, що ворогують між собою. Народом правлять "князі" із зруйнованою свідомістю і мораллю. Церква розбита на конфесії, множаться секти. Правдиве світло Христове з трудом пробивається крізь мряку чужих нашому народові забобонних традицій. Християнські чесноти милосердя і любові замінені поняттями конкуренції і ненависті. Сімейні традиції і подружня любов руйнуються розпустою. Молодь повертається до поганства, якого ще не було в дохристиянській добі Київської Русі: пияцтво, наркоманія, содомські гріхи. Зруйновані храми ще не відбудовані і немає бажаючих віддати десятину, щоб хоч щось зробити, щоб якось піднести Україну з руїни.