Слово на батарейках
Кожен п’ятий американець читає книжки в електронному вигляді.
А в Україні, за найоптимістичнішими даними, про такі книжки чули не більше 10% громадян. Проте є і гарні новини: вітчизняні пристрої для електронного читання (так звані рідери) вже займають 43% ринку СНД і 5% світового ринку. Такий ось парадокс: з одного боку, в Україні електронні книжки читають мало, а з другого – виробники рідерів входять у трійку світових лідерів.
Дедалі частіше у київському транспорті можна побачити, як люди читають електронні книжки. Така прогресивність в очі не дуже впадає, адже рідери нагадують друковані книжки. Річ у тім, що в основі пристроїв для мобільного читання лежить унікальна технологія "електронного паперу”, що формує зображення у відбитому світлі. Завдяки цій технології читання з екрана електронної книжки не напружує очі так, як це відбувається при читанні з монітора ноутбука чи мобільного телефону.
Якісні електронні книжки можуть працювати без підзарядки декілька тижнів поспіль. Не дуже габаритний рідер здатен зберігати у своїй пам’яті до 200 великих книжок, зокрема й словники. За допомогою додаткових функцій в електронних книжках можна робити закладки, форматувати документи, використовувати аудіо¬файли, виходити в Інтернет і записувати свої думки на медіаплеєр. Але це все ніщо порівняно з тим, що читання з екрана рідера майже тотожне звичайному читанню. Втім, далеко не всі власники електронних книжок змогли звикнути до нового винаходу, і це можна зрозуміти.
Розберімося з дефініціями
Звичайно, що, оскільки у переважної більшості українців доволі туманне уявлення про електронні книжки, деякі поняття, пов’язані з цим новим пристроєм, є досить розмитими.
"Електронна книжка і електронна версія паперової книжки – це різні речі, – пояснює Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів. – Сьогодні ці поняття у нас зміщені. В Україні за електронну книжку часто видають те, що Міністерство освіти і науки розміщує на своєму сайті – розділи підручників, адже підручників просто немає. Але електронна книжка – це ціла система, яка, зокрема, потребує спеціальної підготовки для користувача. Знаю, що окремі видавництва, особливо ті, які займаються виготовленням літератури для вищої школи, роблять електронні версії”.
А коли ж українські студенти й школярі вчитимуться за електронними підручниками? Як свідчать опитування, більшість українських студентів не знають, що таке електронні книжки, а дізнавшись, дуже хочуть оптимізувати процес навчання з їх допомогою. "Студенти вже сьогодні можуть використовувати ці пристрої у навчанні, – вважає Володимир Левченко, керівник відділу мобільних проектів Групи компаній „МУК”. – Але шлях електронних книжок до середньої школи ще дуже довгий. Вони не такі досконалі, щоб у найближчі рік-два безповоротно витіснити традиційний паперовий підручник. Але з часом це обов’язково відбудеться”.
Важливий нюанс: електронні тексти (спеціальна література на кшталт словників, довідників, енциклопедій) можуть коштувати від 100 гривень. Для студентів це дорого, тому видавці, умовно кажучи, роблять кілька десятків паперових копій для бібліотек і паралельно пропонують диск з електронним записом твору, але даний продукт не є в буквальному розумінні електронною книжкою.
"На ринку дуже малий відсоток електронних книжок, тому що в нас немає ні стандартів для цієї продукції, ні умов для її створення, збереження й тиражування. Немає технологій. Ось видавці й не ризикують їх випускати, – пояснює Олександр Афонін. – А в Європі електронні книжки – це актуально, модно. До речі, одна з основних тем, яку цього року обговорювали на Франкфуртській книжковій вис¬тавці, – електронна книжка та електроннімагазини”.
"Оцифроване” читання: спочатку – не дешево
"У світової спільноти до електрон¬ної книжки дуже великий інтерес. Усі чудово розуміють: прогрес не зупинити, – каже Олексій Авраменко, керівник проекту BookLand, найбільшого контент-майданчика ліцензійної літератури в СНД. – Електронні книжки шлях від видавця до читача роблять значно коротшим і швидшим. Оминаючи посередників, друкарні, перекупників. До того ж сьогодні в Україні населених пунктів, в яких є Інтернет, значно більше, ніж тих, де є книжкові магазини чи бібліотеки”.
Хоч як крути, а електронні книжки економічно вигідні та екологічно безпечні. До того ж електронна копія книжки у кілька разів дешевша за паперову. Наприклад, у Європі та США – на 15–20%. А в Україні, де звичайна друкована книжка коштує вже 50–80 грн, активні читачі неодмінно переглянуть свої купівельні звички на користь рідерів. Отже, питання, чи потрібні електронні книжки, вже не є дискусійним. Проте є одне "але”: нововведення коштує недешево. Ціни на електронні пристрої і в Україні – світові. Про що й казати, коли всі комплектуючі рідерів – імпортні? Сьогодні в українському Інтернеті пристрій для електронного читання можна придбати за 1830–2475 грн. На щастя, здешевлення електронних книжок – це світовий тренд. "Із 2008 року ціна якісного рідера знизилася з $450 до $300–350. Найближчими роками прорив технологій у виробництві екранів дасть змогу ще більше знизити ціну – до $200–250”, – прогнозує експерт Олег Науменко, директор із продажів компанії PocketBook Global.
Як показує світова практика, ціна на пристрої для електронного читання щороку знижується на 15%. За деякими оцінками, для того, щоб електронні книжки стали масовим продуктом, вони мають коштувати $120–160. Оптимальна ціна рідера – $100. Але зниження її до такого рівня поки що неможливе через високу вартість технології та монополію заводів, які випускають екрани для електронних книжок.
Автограф для електронного тексту
В Інтернеті можна знайти оптимальні ціни на електронні тексти для рідерів. Так, книжки Дар’ї Донцової "Нічне життя моєї свекрухи” та "Коханка єгипетської мумії” коштують лише 11,69 грн, "Убити легко” Агати Крісті – 3,86 грн, а "Міс Марпл розповідає” – узагалі 1,54 грн. "Без мужика” української письменниці Євгенії Кононенко можна купити зі знижкою – за 8,16 грн, а енциклопедію "100 великих біблейських персонажів” – за 14,22 грн.
Звичайно, далеко не всі книжки є в електронній версії. Як зазначає Олександр Воропаєв, начальник відділу книжкових виставок Федерального агентства з друку та масових комунікацій Росії, асортимент електронних книжок у Росії різко збільшився до 20–30 тисяч найменувань, а потім зростання зупинилося. Це насамперед пов’язано з авторськими правами. На думку експерта, як тільки це питання вирішиться, зростання продовжиться.
Що ж до українського асортименту електронних книжок, то Олексій Авраменко наголошує: практично кожна надрукована книжка має електронну версію. "Наприклад, наш проект, орієнтований на Європу, містить понад 300 тисяч найменувань книжок”, – каже експерт. Нині середня ціна російських і українських книжок в електронному вигляді – $1–2, бізнес-книжок сучасних авторів – $3–10. Сучасна література англійською, німецькою та іншими мовами коштує у середньому $5–20. Значно дорожчі спеціалізовані видання. А українську і російську класичну літературу в Інтернеті викладають безкоштовно.
Електронні магазини на своїх сайтах розміщують оголошення, в яких пропонують авторам і видавцям опублікувати свої твори на електронних носіях. Який результат? "Автори дуже активно йдуть на контакт. Але, звісно, не все треба публікувати, – каже Олексій Авраменко. – А ось видавці, які ще півтора року тому сумнівалися щодо можливостей електронних книжок, зараз активно укладають договори. Сьогодні, до речі, ми плідно працюємо зі всіма найбільшими видавництвами Росії”.
Чи означає це, що із часом електронні книжки почнуть витісняти паперові? "Якщо говорити про художню літературу, то електронні книжки та онлайн-бібліотеки ніколи не відберуть більше 20% аудиторії друкованої книжки. Навпаки, вони допомагають продажам паперових версій”, – заспокоює Анетта Антоненко, директор видавництва "Кальварія”. А як, скажіть на милість, ставити автограф в електронній книжці? Не хвилюйтесь. Як пояснюють знавці, для цього є електронні копії зі спеціальною вставкою для автографа автора.
Прийдуть глобальні гравці
Обсяг світового ринку електронної книжки щороку збільшується удвічі. У США ринок електронних книжок "стартував” у 2002 році, а останній значний стрибок стався у 2010-му. В Росії теж є гарні результати – тільки в одній Москві за рік купують електронних книжок більше, ніж в усій Україні.
"Нова тенденція 2009 року в Росії – народження електронного книговидання як галузі, – каже Олександр Воропаєв. – Гадаю, через два-три роки в Росії буде такий самий злет електронного книговидання, як і в США. Зараз частка російського ринку незначна, асортимент – лише 20–30 тисяч найменувань, середня ціна електронного тексту – 50–60 рублів (12,5–15 грн). Але до 2015 року російське електронне книговидання досягне такого ж рівня, як і в США”.
Українському ринку електронних книжок, який зародився у кризовому 2008-му, пророкували зростання цього року мінімум у півтора раза. Як зазначає Вадим Ленков, комерційний директор компанії "МУК”, за останній рік попит на електронні книжки зріс більш ніж удвічі. "В Україні, за нашими підрахунками, вже є близько 100 тисяч користувачів електронних книжок, з них близько 25% – активні читачі”, – каже Олексій Авраменко.
Визначити обсяг українського ринку нині доволі важко. В СНД у 2009 році він становив близько 200 тисяч пристроїв. Зараз електронні книжки можна купити в магазинах побутової техніки, а деякі інтернет-магазини навіть створюють на своїх сайтах спеціальні розділи для рідерів.
"Розвиток ринку електронних книжок в Україні нічим не відрізняється від аналогічних тенденцій у світі, – розповідає Володимир Левченко. – Рідери розвиватимуться від спеціалізованих до універсальних пристроїв. Програмне забезпечення теж буде універсальним. Тенденцій багато, але головна з них – перехід до глобальних проектів із продажу та розповсюдження контента. На український ринок прийдуть глобальні гравці, вітчизняні інтернет-видавництва просто не витримають конкуренції”.
Завдання – правильно продати
І ще одне актуальне питання. Якщо в Інтернеті можна безкоштовно знайти чимало книжок, то навіщо купувати електронні тексти для рідерів? "Ми прагнемо створити для користувачів електронних книжок додаткові переваги, – пояснює Олексій Авраменко. – Проводимо акції, бонуси, гарантуємо якість контента. Пропонуємо новинки, які не скоро з’являться у піратів. А піратство – це, звичайно, погано. З ним треба боротися”.
На сайтах, які пропонують користувачам електронні тексти, є посилання на друковані версії деяких книжок. Як пояснюють продавці, у споживача має бути вибір. Поки що ж в Україні не дуже розвинена інтернет-торгівля книжками. За спостереженнями Олександра Афоніна, в Україні активно працюють лише п’ять книжкових інтернет-магазинів. Є в нашій країні й інтернет-магазини, які пропонують винятково електронні тексти.
"Електронні магазини тільки розвиваються, а піратство, вважаю, буде завжди. Причин цього багато, але далеко не всі вони лежать у площині недосконалості законодавчої бази, – каже Володимир Левченко. – Наприклад, видавництва й автори дуже переоцінюють комерційну цінність 90% опублікованих книжок. У "Самвидаві” можна знайти набагато цікавіші твори. Сьогодні видавництва просто не вміють продавати книжки в електрон¬ному вигляді. Це, напевно, найголовніша проблема”.
http://ua.glavred.info/archive/2010/11/14/120254-8.html
Джерело: Мелешко Ксенія, журнал "Главред”
|
