Психолог радить 
Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проходить Всесвітня акція "16 днів проти гендерного насильства". Ці дати визначені не випадково: 25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, 10 грудня – День прав людини.
Упроваджуючи принципи гендерної рівності в освіту, сучасна школа ставить собі за мету привернути увагу широких верств населення до трьох актуальних проблем: насильства у сім'ї, торгівлі людьми і проявів гендерної дискримінації.
Питання гендеру й освіти мають тісний взаємозв’язок. Василь Сухомлинський писав, що в школі важко навчити якоїсь професії, бо їх багато, десятки сотень, але всі хлопчики й дівчатка стануть дружинами і чоловіками, батьками та матерями, і навчити їх цього необхідно.
Психологи помітили, що поведінка вчителів диференціюється залежно від статі учня: вчителі більше взаємодіють із хлопчиками, позитивніше реагують на їхні дії і адресують більшість критичних зауважень дівчаткам. Як сімейні, так і навчальні ситуації свідчать про те, що зусилля дівчат заохочуються менше, ніж зусилля їхніх ровесників-хлопців. Для батьківської позиції також характерно успіхи дочки приписувати її старанності, а успіхи сина – здібностям.
Вважають, що дівчата менш здібні у природничих і точних науках. Очікування математичних успіхів від хлопців вищі, ніж від дівчат.
Батьківські гендерні стереотипи посідають важливе місце в батьківських стратегіях щодо виховання дітей, очікувань їхніх успіхів у навчанні, виборі професії. Саме гендерний розвиток багато в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя майбутніх чоловіків та жінок.
Тож нехай сьогоднішні поради психолога підкажуть мамам і татам, як правильно виховувати синів та доньок.
ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА, МАТИ ТА БАТЬКО, ХЛОПЧИК ТА ДІВЧИНКА…
Виховуємо дитину за правилами гендерної концепції
Кожна людина у своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми – пасажири, учні, студенти, керівники й підлеглі, покупці. Але ми завжди залишаємося жінкою або чоловіком.
Як виховуються чоловік, жінка? Як формуються жіночі та чоловічі риси й особливості?
Візьмімо ідеальну ситуацію. У повній сім’ї народжується первісток. Які обов’язки бере на себе мати, а які - батько?
Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Це все може робити й батько. Є чоловіки, котрим теж дуже подобається доглядати за дитиною. Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, «захисника»? Захист нам потрібен завжди. І не тільки від ворогів. Але завжди як упевненість, сила, опора, підтримка. Дещо з цього, безперечно, дає мама, але є суто чоловіче – сильне плече.
Якщо ми віддаємо чоловікам чоловіче, то нам не треба брати на себе непід’ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Бо у них буде діло, яке вони вміють, люблять і хочуть робити.
Отже, якщо жінки вирішили переконати чоловіків, що потребують їхнього захисту, треба їм про це сказати.
Спробуйте не докоряти чоловікові тим, що він чогось не робить, а похваліть його за те, що він уже зробив, і попросіть допомоги. Наприклад, так: «Я (чи ми) так люблю тебе! Я така рада, що ти у мене є, але я дуже втомлююся від господарчих справ, допоможи мені!» Можна сказати так: «Коли ти поряд, я почуваюся дуже захищеною». Можливо, тоді ваш чоловік частіше буватиме вдома.
Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки.
А як ми поводимося, коли справа стосується дитини?
Часто трапляється так, що, коли дитина з’являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за нею. Помічниця у неї бабуся, але не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони говорять: «От коли виросте, тоді я й стану його виховувати».
Таким чином, від початку закріплюються певні ролі: мама – вихователь, батько – спостерігач. Потім складається так, що батько виховує дитину за допомогою вказівок: це робити, а це ні. У нього немає часу розбиратися з причинами. Чим старшою стає дитина, тим більше вона звикає до того, що батько не шукає підходів до неї, що він більше «виховує», ніж допомагає.
Дружіть зі своїми дітьми! Спробуйте побачити в дочці чи синові не тільки об’єкт виховання, а й людину, з якою можна про щось просто поговорити. Поміркуйте разом з дитиною, і у вас з’явиться багато спільних занять.
Коли ми починаємо виховувати майбутню жінку чи майбутнього чоловіка?
Згадайте, як ви реагуєте, коли хлопчик починає плакати. Мабуть, кажете: «Припини! Ти ж хлопчик. Хлопчики не плачуть!» А що ви говорите, коли дівчинка починає кричати чи битися? Пригадуєте? - «Ти ж дівчинка! Хіба так можна?» І куди, на вашу думку, дитині подіти свій гнів чи сльози? Адже вони є. Вони вже з’явилися.
Змалечку ми привчаємо хлопчиків не виявляти свої слабкості. А потім скаржимося на бездушність синів. Треба співчувати хлопцю, коли йому важко. Можна сказати: «Я знаю, ти сильний. Я вірю, що ти обов’язково вирішиш цю проблему. І я співчуваю тобі. Чим тобі допомогти?»
Говорячи дівчинці «Не злись. Не бийся», ми тим самим привчаємо її мовчати, коли її ображають, приховувати свої почуття, терпіти. Зазвичай не прийнято привчати дівчинку захищатися кулаками. Але все ж таки дуже важливо навчити її захищатися.
Знаходьте час для дитини. Кожен із батьків може дати їй своє. Мати – емоційність, чутливість. Тато – упорядкованість, чіткі правила, вміння стримувати себе.
Виховуйте дитину разом! Поважайте рівність хлопчиків та дівчаток і не забувайте про їхню різність!
|
