Останній шанс для України: перед яким вибором ми постали? .Вибори Президента України 31 березня у нашій країні були прозорими і демократичними. Жоден із кандидатів у президенти чи міжнародних спостерігачів не заявили про суттєві порушення, чи фальсифікації, що вплинули б на результати волевиявлення українців. І в цьому теж є заслуга глави держави, який забезпечив виборчий процес у рамках чинного законодавства.
Відпочатку виборчої кампанії було зрозуміло, що вибори не зможуть відбутися в один тур. Маємо двох фіналістів. Водночас сьогодні ми повинні розуміти, що опонент Петра Порошенка є непідготовленим до найвищої посади у державі.
Саме Порошенко, якби його не критикували опоненти за прорахунки і помилки (не помиляється тільки той, хто нічого не робить) краще впорається з тими викликами, що стоять перед Україною упродовж найближчих п’яти років. Він краще готовий виконувати функції Верховного Головнокомандувача і лідера вітчизняної дипломатії, що є головними конституційними обов’язками Президента України.
Інший кандидат є абсолютно не готовим до тих викликів, які стоять перед країною та її керівництвом. Президент Росії – Володимир Путін, а не Максим Галкін. Прем’єр-міністр Великобританії – Тереза Мей, а не містер Бін. Хто з нас ляже на операцію під скальпель актора, який грає хірурга? Хто сяде в літак, де замість пілота – артист, який знімався у ролі льотчика?
Коли ми говоримо про «путінський сценарій», то маємо на увазі, що Путін хоче отримати саме такого слабкого і недосвідченого Президента України як Володимир Зеленський. Йому кісткою у горлі стоїть Порошенко, який не дозволи в Кремлю реалізувати жодну із своїх цілей в Україні. Саме через це Кремль погоджується на будь-яку кандидатуру Президента України, окрім Порошенка. Ви думаєте, це випадковість? Все-таки, ні!
Зеленський як політична фігура несамостійний і залежний від Коломойського. Найяскравішим доказом такої залежності є їхнє спільне володіння «Кварталом» та інформаційна політика каналу «1+1», який належить Коломойському. Канал надає необмежену підтримку Зеленському та є головним інструментом чорного піару проти Порошенка. Можна вважати, що Порошенко вийшов до другого туру з Коломойським. У Коломойського – застарілий конфлікт з державою, він мститься Порошенку за націоналізацію Приватбанку, на яку той пішов, щоб врятувати кошти десятків мільйонів клієнтів банку. І нині ми стаємо свідками подій, коли особиста помста може бути реалізована через втрату державності.
Не меншу тривогу викликає ідеологічний портрет Володимира Зеленського. Це образливі жарти «Кварталу» про Україну і «хохлів»; тези російської пропаганди, закладені у «Слугу народу» (приміром, теза про неминучий розпад України у третьому сезоні, показаному перед виборами); невміння чи небажання говорити українською; розмита позиція щодо європейської та євроатлантичної інтеграції…Армія, мова, віра – це не його цінності. І все це означає, що курс України розвернеться на 180 градусів. І ми, зробивши кілька кроків назад, знову будемо змушені повертатися до досягнутого, а не рухатися вперед. А сьогодні ми маємо всі шанси для розвитку, перетворення на сильну європейську державу.
У першому турі виборів Президента України Петро Порошенко отримав сильний ляпас від народу України. Результати голосування спонукають його задуматися і зробити висновки. Але голосування у другому турі за опонента Порошенка означатиме потужний ляпас уже собі – народу України.
Усе перелічене дозволяє розглядати можливе президентство Зеленського як серйозну загрозу послаблення України, повернення її в зону впливу Росії, згортання курсу на членство до Європейського Союзу та НАТО. Єдиний шанс зупинити цей сценарій – це консолідуватися у другому турі навколо Петра Порошенка. Адже вже навіть не йдеться про те – хороший чи поганий Порошенко?
|
