Наша пасха – Христос!
 .
Возлюблені у Христі браття і сестри. Ось знову і знову лунають ті глибокозмістовні слова «Христос Воскрес! Воістино воскрес» наповнюючи наші серця тою радістю духовною, підносячи наші душі до висот богопізнання і єднання з Богом.
«Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого! Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть подивіться на місце де лежав Він. Швидше ідіть і скажіть Його учням що він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там його побачите. Ось я сказав вам.» Матф.27 (5-7).
Що відчували жінки мироносиці? Радість, збентеження, страх? Можна тільки уявити, але з впевненістю можна сказати, що серця їх сповнилися тою безмежною радістю. Ще недавно вони тяжко сумували за Спасителем, в їхній уяві ще була та хресна дорога, плач, вирази оскаженілих катів, зрадлива юрба, плач Матері Божої, Голгофа, хрест, цвяхи, спис, смерть… І в кожної закарбувався в пам’яті вираз очей Нашого Найсолодшого, Наймилосерднішого Спасителя, який скрізь те жахіття болю і зради дивився на кожного і цей погляд у мовчанні є тим найвищим проявом милосердя і
невичерпної любові бо вона безмежна.
Звістка про Христове Воскресіння принесла радість усьому світу. Вона дала людині надію на вічне життя.
У кожного є страх перед смертю. Ми боїмося, стараємось не думати про це, але смерть насправді близько бо «Не знаєте дня ні години» - каже до нас Христос і ми завжди повинні бути готові. « Але Бог, що багатий на милосердя, через велику свою любов, якою нас полюбив, - нас, що були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом – адже ви спасенні благодаттю - і воскресив нас разом з ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах…» (Еф. 2 . 4-6) Що вчать нас ті слова? Яку мудрість несуть вони? Ці рядки Святого Письма закликають нас відкинути страх бо насправді смерті не існує, прислухаймося до слів – тропаря пасхального, який багато раз лунає в храмах: « Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував.» Отже смерть зникла, зруйнована через страждання і смерть Боголюдини – Христа Спасителя нашого.
Багато людей сьогодні святкують Пасху, та багато нажаль не розуміють усю величність і радісну символіку цього свята свят. Більшість приходить до Церкви один раз на рік – посвятити паску. У кращому випадку двічі ( на перед пасхальну сповідь та причастя, якщо звісно життєві обставини не змусять звернутися до священика з потребою вінчання, хрестини, або похорону). Для таких Пасха асоціюється
лише з пасхальним куличем – паскою ( здобною булкою яку печуть господині на це свято, ковбасою, писанками і т. д…)
У чому суть пасхи? «Зі староєврейської мови слово Пасха», а точніше « песах» означає буквально «перескочення», «перехід», «вирятування». Коли поринути в ті давні часи, коли Сам Господь дав народові Своєму – постанову про Пасху.
Відкриймо Книгу книг Біблію і сягнімо нашим поглядом часів єгипетського рабства народу Ізраїля.
1250 рік до Різдва Христового. Народ Божий ось уже 430 років перебуває у Єгипті. Але чим більше його гнобили, тим більше він множився і ширився. І наказав Фараон усьому народові своєму: «Кожного народженого єврейського сина - кидайте його до річки, а кожну дочку зоставляйте при житті» (Вихід 1. 8-22)
Такий стан продовжувався до тієї пори, поки не послав Господь народові своєму вождя – Мойсея, щоби вивів він народ Божий із Єгипетського рабства. Історія Мойсея змальована у другій книзі Біблії. «Вихід» 2 -3 розділах. Обмеженість проповіді рамками статті не дозволяє мені докладно розповісти про народження Мойсея, про втечу з Єгипту до Медіанського краю. Як пасучи отару тестя свого Іофора, священника медіанського, потрапив він на гору Хорив і побачив він там неопалиму купину. Як Господь покликав Його до місії спасіння – виведення нороду Ізраїля з рабства Єгипту. Не зупиняюсь і на чудах, які чинив Господь через Мойсея перед народом Божим, та запеклість Фараона, який незважаючи на всі чуда і кари не бажав відпускати нащадків Авраама. Однак жодна з цих кар не змогла схилити Фараона до послуху Божій волі. Такий незрозумілий опір людині Божій волі виявиться ще не один раз. Божі відвідини не завжди переконують безбожних у наближенні суду – іноді роблять їх ще більше затверділими. Господь повеліває Мойсею, щоб кожна родина, заколола однорічне ягня без вади чоловічого роду (символ безгрішного Сина Божого Ісуса Христа – майбутню правдиву жертву Істинного Агнця Непорочного). Це мало відбутися на смерканні. Вони мали взяти тієї крові і покропити два бокові одвірки, і на одвірок верхній в тих домах що будуть їсти в них. Треба було їсти це м’ясо, спечене на огні
та опрісноки (опрісноки, маца – хліб з не квашеного тіста. Символ чистоти і швидкості виходу з рабства гріха). М’ясо Господь повелів вживати з гіркими травами (на згадку про гіркоту рабства), підперезаними. Ангел Господній оминув будинки, одвірки яких були помазані кров’ю агнця. І сказав Бог: «Пасха Господня… І стане волі цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє» (Вех. 12. 11-14)
Тепер, після невеликої подорожі до Старого завіту, вернімося до Нового завіту. За вченнями Церкви Старий завіт є ніби тінню Нового, прообразом тієї невимовної благодаті, яка вища за будь-який закон… «Але як Христос не воскрес то марна віра ваша – то ви ще у гріхах ваших» (1 Кр. 15. 17)
Що для нас є Пасха? Кожен свідомий Християнин може сказати: «Наша Пасха-Христос». Святі отці Церкви порівнюють християн з народом Божим «Богом вибраним народом Ізраїлем». Але тепер вже не Ізраїль географічний, а Ізраїль духовний – це люди з’єднані вірою в Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа, це свята церква Христова, яка веде нас від так – званого «Фараонового рабства» рабства гріха і смерті до вічного життя, духовної свободи, до єднання нашої людської природи з Божественною,
воздвигнення падшого Адама із тління!
Воскресіння Христове дає нам надію на вічне життя. Від цього священного дня не замовкає над землею благовіщення свободи і спасіння. «Хай ніхто не ридає про свою нікчемність бо явилося спільне для всіх царство. Нехай ніхто не боїться смерті – визволила нас смерть Спасителя. Полонений смертю загасив смерть. Зійшовши до пекла, здолав він пекло. Смерте де твоє жало, пекло де твоя перемога. Воскрес Христос – і ти переможене, воскрес Христос – і впали демони, воскрес Христос –
і радіють ангели, воскрес Христос – і життя восторжествувало» (св. Іоан Золотоустий). Кожна людина, яка свято увірувала в Світле Воскресіння Господнє не може мати страху перед смертю. Апостол Павло у посланні до Солуньян запевняє нас: « Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес той померлих в Ісусі Бог приведе з ним… Адже сам Господь з наказом при голосі архангела і при Божій сурмі зійде з неба, і першими воскреснуть померлі в Христі…» (Сол. 4. 15-17) . З цих одухотворених слів ми просвітлюємось, зрозумівши ту від віку незбагнену тайну воплочення Спаса
Божого, Його життя, страждання і славне з мертвих воскресіння. Господь являє нам шлях, яким треба іти, щоб осягнути двері раю і увійти в них. Пам’ятаймо, що іншого шляху не існує. Ісус навчає нас смиренню і любові словами: «Хто не бере Хрест свій і не йде слідом за Мною той не достойний Мене» (Мф. 10. 38). Наш хрест – це наші житейські переживання, скорботи. Ми несемо його крізь все своє життя. Не потрібно нарікати нам на ті випробування, що нам дані, адже можливо вони дані нам задля нашого спасіння, заради усвідомлення своєї немочі, заради усвідомлення того, що без Бога ми нічого не можемо зробити. Скорботи і страждання також Господь допускає, щоб ми стали чуттєвішими до страждань ближніх і простягали руку допомоги іншим в носінні їхніх Хрестів. Згадаймо Симеона Киринейського, який на Хресній дорозі допоміг Ісусу нести Хрест. Він спочатку відмовлявся, та благальний і щирий погляд Христів зламав його нехіть і він радо допоміг. Симеон після цього
вчинку відчув себе дуже щасливим… Так само і ми коли радо будемо допомагати ближнім, тим самим виконаємо волю Небесного Отця і знайдемо спокій для своєї душі, і безмежне щастя…
Воскресіння Христове є також для нас торжеством істини і справедливості. Великий і
видатний отець Російської катакомбної Церкви, Олександр Мень говорить: «Істина Христового воскресіння є правда все ціла, повна не тільки істина віри, але й істина розуму. Якби Христос не воскрес, якби Каяфа виявився правим, а Ірод та Пилат – мудрим, світ став би абсурдом, «царством зла, обману й смерти…» Ми бачимо ту велику важливість Воскресіння для нас Християн. Ми щасливі, що віруємо в
Отця, Сина і св.. Духа бо саме ця віра підносить нас до богоєднання. Коли залізо опускаємо в огонь і довго тримаємо його, воно розкалюється і стає подібне самому огню. Так само і душа наша, коли воз’єднується з вогнем Божої благодаті, стає подібною Божої всеціло поєднуючись з ним.
Дорогі у Христі браття і сестри. З часу воскресіння Господнього промайнули безліч століть. Виникали й розпадалися імперії, гинули цивілізації, воєнні, політичні і соціальні перевороти змінювали сам вигляд землі, але Церква заснована Ісусом Назарянином, серед цього бурхливого моря височіє, мов скеля. Віра, яку сповідували лише кілька десятків людей, сьогодні стала рушійною силою для мільярдів, які говорять різними мовами і створювали безліч різних культур.
Християнство вабило до себе людей, здавалося б, абсолютно не схожих: від рабів Риму до Данте, від Достоєвського до африканських пастухів. Воно давало сили Страдникам і підтримувало його сповідників у нелегкому хх столітті.
Возлюбленні браття і сестри. Несімо і ми з покоління в покоління цю радісну звістку про Воскресіння Христове, про перемогу життя над смертю… Нехай воно дасть нам сили у тому нелегкому житті. Хай навчить нас бути милосердними і любити своїх ворогів. Хай дасть нам розум зрозуміти, що кожен з нас викуплений із закону смерті дорогою ціною. Повірмо, що Христос від нині і довіку зробив нас вільними, не рабами, а спадкоємцями Царства Божого, де немає болю, печалі а царює вічне життя.
Христос воскрес! Воїстину воскрес!
Вітаю всіх зі святом, засилаю Боже благословення! Бажаю миру, радості і відради духовної. З повагою, щиро Ваш благочинний Корюківського району протоієрей о. Тарасій
|
