| Най би било... Говорять закарпатці !
 .Воістину треба бути закарпатцем, щоб уміти так складно висловлювати прості речі. «Пак айно» – так. «Типирьки ми не до того» – ні. «Най би било» – гаразд. «Коби' м годен так, як не годен» – не можу. «Хоть кіл ми на копоні теши» – не хочу. «Ба што ти повісти на йсе» – не знаю. «Кібись бив такий, ги треба, міг бись сесе вчинити» – будь ласка. «Най ти Бог подержить сохташ» – дякую. "Нико нич" - нічого. "Фрас' го не возьме" - почекай. «Я ти не буду хрещика позерати» – перепрошую. «Не пхайся ми в писок!» – геть! «Гута би тя взяла!» – бувай! «Йсе би вже й чорту навновало!» – досить! «Кіби ти паровало повернути до ня» – запрошую. "Маєш дяку мало покавильовати а пофігльовати?" - ходімо на каву. "Пой ту, не шатуй, добру децу покуштуй" - вип'єш? «На мою грішну душу» – повір. «Ко ти буде так терпіти, гі я» – люблю. «Десь ся така начадала на мою голову» – кохаю. «Паскудь смолава, ци збісилисьтеся, ци яка вам мара!» – дітки, годі пустувати! "Зонанджити даякий хосен" - бізнесувати. "Веде сліпий хромого, толкує німий глухому" - політика. "Пан - псови, пес - хвостови" - влада. "Ліпше псови муха, чим п'ясть поза уха" - народ. "Фіркати тінтов файні шорики на папири" - гарно писати. Тепер ви розумієте, наскільки легше закарпатцеві писати українською літературною мовою…
"Збирання попілинок". Мирослав ДОЧИНЕЦЬ Джерело інтернет
|
