Десант  із  Піднебесної

Галантерейний цех на гуртожиток переобладнують китайці у Наумівці

.

   Наумівка на Корюківщині. Влітку 2013 року там з’явилися китайці.  Разом з українцями до 2019 року на базі підприємств ПСП «Злагода» та ВСК «Імені Горького» збиралися створити суперсучасний агрокомплекс, де буде все — молочне скотарство, свинарство, велике тепличне господарство, рослинництво. 58 мільйонів доларів інвестицій у нього мала вкласти китайсько-українська аграрна компанія «Фанда».

   У жовтні минулого року китайці заявили, що вже вклали до шести мільйонів. З цієї суми за 4,2 мільйона доларів викупили майно двох «сільгоспів». Решта — на придбання необхідної техніки та оборотних коштів. Давали гроші на насіння, добрива, паливо, ремонт корівників. Купили трохи техніки. У «Злагоді» «Фанда» викупляла свідоцтва на майнові паї за 50 відсотків вартості.
Що змінилося за півроку? Чи не побігли китайці з Наумівки, виблискуючи п’ятами, подалі від України?

— Китайці на місці, — розповідає наумівський сільський голова Світлана Симончук. — Працюють, але відчутних змін немає. Напевно, у зв’язку з тим, що обстановка така в Україні. Одні приїжджають, інші їдуть. Живуть, де жили (цегляний двоповерховий будиночок з усіма вигодами. — Авт.). Кількість теж не змінилася. З’явилися нові перекладачі, чоловік і дружина. Старий, подейкують, десь у районі відкрив свою справу, наче гречку скуповує, переправляє за кордон.

Нового нічого не збудували. Правда, переобладнують приміщення галатерейного цеху, де робили пластмасові квіти, кришки, на гуртожиток. Переоблаштовують у кімнати. Воду, опалення туди підводять. Я так розумію, це для більшої кількості китайців.

Техніки підприємствам не купляли.

Щодо свідоцтв на майнові паї. За ці півроку їх викупали не дуже активно.

На сьогодні, за моїми даними, по «Злагоді» викупили 808 паїв. 9 людей — у черзі, оформили спадщину. Всього у нас 1110 колишніх членів ПСП, які мають право на майнове свідоцтво.

 Китайці, що в Наумівці, посередники. Було б легше, аби наші керівники напряму з головним спілкувалися. Бо виходить так. Китайці-посередники дізнаються у директорів колгоспів, що їм треба, і беруть рахунок. Поки це дійде до головного китайця, поки той вирішить, чи куплять чи ні, — рахунок уже непридатний. Ціни ж бачите, якміняються.

Знову беруть рахунок... Знов проходить час... Тому, думаю, і такий результат.

                                                  Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №11 (1505)