Корюківська трагедія, коли німецькими та угорськими окупантами було спалено майже 7 тисяч мешканців містечка на півночі Чернігівщини, є злочином і нацистів, і комуністів. І якщо з першими начебто все зрозуміло, хоча роль саме угорських окупаційних військ, які, власне, й палили Корюківку, замовчувалася всі роки радянської влади, то про ганебну роль комуністів взагалі неможливо було ніде публічно згадати.
Один із упорядників книги «Корюківська трагедія 1943 року: усна історія», яка щойно побачила світ, представник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко у статті до цього збірника пояснює чому радянські партизани спокійно спостерігали з лісу за триденним спалюванням Корюківки, не намагаючись її захистити. Власне, нападом на гарнізон окупантів вони й спровокували знищення мирних жителів. Сергій Бутко: «Захист цивільного населення не був метою радянських партизанів. Попудренко, що ними тоді керував, у своєму щоденнику навіть не згадує про спалення Корюківки і коли командир з’єднання Олексій Фьодоров прилетів з Москви, він йому доповідав лише про напад на гарнізон, але не про трагедію Корюківки».
У збірнику – 96 спогадів очевидців тих страшних подій. Вони були записані в різний час, а в друкованому вигляді побачили світ лише зараз. Тут же подані фотографії людей, які згадують ті страшні часи. Окремий розділ – «Корюківська трагедія очима дітей незалежної України», де поадін малюнки та есе юних корюківців – вихованців школи мистецтв.
В представленні книги «Корюківська трагедія 1943 року: усна історія» взяли участь директори краєзнавчих музеїв з Козарів Носівського району, які також були спалені у війну окупантами, зі Сновська та Єліного. Книга подає список населених пунктів, спалених нацистами на Чернігівщині. Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України" Чернігівська область.
