Наявність первинних документів бухгалтерського обліку для спрощенців не передбачено законодавством України.
1. Фіксований податок
Відповідно до ст.13 РОЗДІЛ IVОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ВІД ЗАЙНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТА ІНШИХ ДОХОДІВ Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" ( далі Декрет ) за яким здійснюють свою діяльність підприємці за фіксованим податком розроблена Інструкція "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (Наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N12) яка діє і по нині бо діє розділ 4 Декрету , та відповідно до Додатку 7 цієї Інструкції "Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік" і це все.
Відповідно до того ,що ст.1 З У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу – це «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення» та п.1 ст.9 цього ж Закону вказано ,що «1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій».
Таким чином у зв’язку з тим ,що фізичні особи –підприємці що сплачують фіксований податок не ведуть бухгалтерського обліку то ніяких первинних документів бухгалтерського обліку у них ніхто вимагати не може.
2. Єдиний податок
Майже те ж саме і для підприємців ,що сплачують єдиний податок .
Базою оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) ( абз.1 та 2 ч.1 та ч.3 ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» ( далі Указ )) , якими встановлено , що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
«фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума,фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)».
Відповідно до ч.8 п.4 цього Указу
«Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України», відповідно до цього з метою приведення нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації України у відповідність до вимог Указу Президента України від 28 червня 1999 року N746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" розроблений наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»
частиною 9, якого встановлений порядок подання звітності , а саме:
«9. Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.
Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку».
Додатком 3 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599
(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 28 грудня 2001 р. N 521) є ЗВІТ суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку , пунктом 4 якого фактично контролюється база оподаткування цим податком ,обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році та сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі.
Таким чином платники єдиного податку немає такого об’єкту оподаткування ,як дохід і тому не зобов’язаний мати у наявності первинні документи , регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи пов'язані з обчисленням доходу , як об'єкта оподаткування .
Об’єктом оподаткування єдиним податком є виключно обсяги виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємця .
Тому ні до платника фіксованого податку ні до платника єдиного податку не можливо застосувати норми ст.44.1 Податкового кодексу України.
«Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».
Джерело Інтернет
|
