Земляки зустрічали  загиблого воїна-героя Андрія Супруненка 

                                                            Фото-Відео репортаж  

.

    Україна в жалобі...  Рівно 75 років  минуло, як підступний  ворог-фашист напав на Українські землі,  Білорусь, Росію...  І знову війна, гинуть наші воїни від куль та снарядів вже  колись братньої  Росії...  Йде неоголошена війна проти самостійності України, правлячій верхівці Росії,  царю Путіну все мало землі  і підкорених народів. Загарбницьки захопили Український  Крим, спровокували виступ сепаратистів-кримінальників на Донбасі, поставляючи їм зброю, щоб вбивали воїнів, що стали на захист незалежної України, безжально вбивали мирне населення, дітей, стариків, жінок  своїми щоденними обстрілами з гармат, мінометів, танків ...

 Відслуживши по мобілізації,  Андрій Павлович Супруненко  знову добровільно пішов у військо захищати рідний край, жовті поля дозрілих хлібів, синє небо над Україною...  Не судилося дожити до перемоги,  під час артобстрілу Андрій Павлович був тяжко поранений, лікарі робили все, щоб повернути хороброго воїна-захистника в стрій, але... 

  Пізньої ночі виходили люди з прапорами на дорогу в селах,  щоб попращатися із загиблим  героєм, покласти живі квіти до гроба, помолитися Богу і провести в останню земну путь. Звістка про смерть  Воїна-Героя з Корюківщини ширилися інтернетом.  Після двадцять другої години на центральній площі Героїв України  почали збиратися корюківчани зі свічками та лампадками, на площу прийшов і священик УПЦ Київського патріархату Тарас Баїк, щоб прочитати біля гроба заупокійну літію, були депутати, голова РДА  Володимир Мирошніченко. Далеко за північ, коли у місті не горів жоден ліхтар вуличного освітлення, корюківчани стали ланцюгом із запаленими лампадками та свічками так і зустріли жалобний кортеж автомобілів. "Герої не вмирають" скандувала площа, до гроба воїна лягли букети живих квітів, священик правив заупокійну літію, присутні молилися і просили бога, щоб скоріше закінчилася війна, щоб деспот у Кремлі  одумався і не посилав  гуманітарні грузи, що  потім вбивають наших молодих хлопців, яким би жити та жити, будувати, сіяти зерно в благодатну землю, ростити дітей, милуватися мирним синім небом над Україною, яскравим сонцем,  рожевими світанками та закатами... Жалобний картеж машин з гробом загиблого героя воїна Андрія Павловича Супруненка рушив на малу батьківщину-село Перелюб,  а обіч дороги в зеленій траві, серед квітів, на центральній площі Героїв України  палахкатіли своїми вогниками  залишені лампадки та свічки... 

            Царство небесне,  Андрію  Павловичу,  твоїй  душі, земля пухом...  Ми будемо памятати тебе,  Герої не вмирають !