ЗА  КОНСТИТУЦІЄЮ  ЛІКУВАННЯ  БЕЗКОШТОВНЕ ! ???

 Ганна Мікаелян із Коропа пролікувалася в обласній лікарні БЕЗПЛАТНО

.

   Коропчанка Ганна Мікаелян безплатно пролікувалася у ревматологічному відділенні Чернігівської обласної лікарні.Не купувала ні ліків, ні шприців, ні «систем» для крапельниць. Не платила благодійний внесок. Збираючись на лікування, ще восени Ганна Іванівна подзвонила на урядову «гарячу лінію» за номером 0-800-507309 (номер діючий, перепровірила, додзвонилася з першого разу .

— Мені сказали: «Скільки вам треба дати грошей?» — пригадує розмову з «гарячою лінією» коропчанка. — Кажу, не знаю, скільки це лікування стоїть, ви врачам платіть. Кажу, ви думаєте, може, я у вас ці гроші прошу, щоб пральну машинку собі купить чи ще щось. Ні, я хочу пролікуватися. У мене ноги попухли, вздутіє живота велике. Вони запитали: «Ви пільгами користуєтсь?» Ні, не користуюсь. «У вас город є?» Нема городу. Я живу у квартирі. І вони сказали: «Добре. Де ви хочете лікуватися — у Коропі чи в Чернігові?». Я кажу: «Я хочу пролікуватися у Чернігівській обласній лікарні».
Кажуть: «Добре. Чекайте, з вами зв'яжуться». Не знаю вже, як вони там рішали. Після того отримала листа з обласної лікарні. У листі запрошували на лікування.

— Скільки грошей взяли із собою в лікарню? — запитую.
— Нічого не брала. Тільки на дорогу. У мене грошей не було, — відповідає жінка. — Пенсія у мене 1127 гривень. На неї й живу, лікуюсь. Пролікувалася в обласній лікарні за свій рахунок у травні. Допомогло, але не надовго. Мене роздуває. Душить мене, зажимає. Ноги порозпухали.
Ганна Мікаелян стверджує, що, лікуючись після дзвінка на «гарячу лінію», не витратила ні копійки.
— Приїхала, поцікавилися, чи є своя постіль. Кажу, що нема. Постіль дали. Всі аналізи побрали. Ні за аналізи, ні за те, чим їх брали, я не платила. Не купувала жодної упаковки ліків. Старша медсестра принесе бутилочки, лікарства, положить на тумбочку. Все готове.

— Ліків багато призначали? — цікавлюсь.
— Давали й уколи, і таблетки. Поставили вісім крапельниць. Гормональні кололи, шість уколів у крапельницю ставили. Ліки навіть лишилися, щоб продовжити лікування вдома. Кардіомагніл від серця досі п'ю на ніч. Рибоксин попила (упаковка кардіомагнілу, 100 таблеток, коштує близько 50 гривень, упаковка рибоксину, 50 таблеток, — близько 5 гривень. – Авт.).
Усі врачі були хороші, всі медсестри, санітарки. Всі гарно до мене ставилися, якби ви знали... Наче я якого багатія родичка, що до мене так добре ставилися.
Треба було до гінеколога. А я не могла спуститься з другого поверху. То гінеколог прийшов у палату. Все добре було, чесне слово.

Ганна Мікаелян говорить, що лікувалася безплатно вперше у житті. Зазвичай ліки доводилося купувати по списку. Бо лікарі казали: «Я вас за свої гроші лікувати не буду».
 — А я не прошу грошей, — зі слізьми в голосі каже Ганна Мікаелян. — Я ні в кого не требую грошей. Бо всі люди живуть з копійки. Я просила государство — як можете, поможіть.

Була, як королева!

— Була, як королева, коли лікувалася, — кажуть про Ганну Мікаелян медсестри ревматологічного відділенні обласної лікарні.
Медсестри добре пам'ятають пацієнтку. Вона періодично лікується у цьому відділенні. Цього разу поступила третього грудня, виписалася 13 грудня. Лікувалася добросовісно. Все виконувала. Лікарі до неї дуже уважно ставилися.
— Була така пацієнтка. Лікувалася за рахунок лікарні, — підтверджує лікуючий лікар Ірина Сидоренко.
— Чи часто хворі лікуються безпосередньо за рахунок лікарні? — запитала у старшої медичної сестри ревматологічного відділення.
— Якщо є ліки в наявності, пацієнт під час лікування їх отримує, — відповіла Людмила Михайлець. — Нема — купує. У той момент, коли Ганна Мікаелян поступила до нас, потрібні ліки були в наявності.
Пацієнти із відділення розповіли, що мінімально витрачають на лікування 500 гривень. А буває, що й по кілька тисяч.

* * *

На «гарячій урядовій лінії» Ганна Мікаелян (у Коропі всі її називають просто Анною або Алкою) ще просила допомогти поміняти квартиру.
— Квартиру, сказали, не можуть допомогти помінять, — говорить Ганна Іванівна. — Бо вона приватизована.

                                   Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №7 (1397)