Вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р.: відновлення історичної справедливості

Мітинг відкрила Раїса Малиш, перший заступник голови Корюківської райдержадміністрації. Вона, зокрема, розповіла про роботу влади та громадськості щодо вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії. Наприкінці грудня 2010 р. Чернігівська облдержадміністрація спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Корюківським історичним музеєм видали збірник документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності». Ведеться підготовча робота щодо спорудження Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами: визначено місце, проведено два засідання комісії з розгляду проектів при управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації.

Учасникам заходу було зачитано Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».

Голова Корюківської районної організації ветеранів Наталія Шелудько та вцілілий свідок трагедії 1943 р. Дина Корнієвська наголосили, що громадськість міста та району чекали понад півстоліття на відновлення історичної справедливості, і нарешті, на державному рівні відбувається вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії. Вони позитивно оцінили підписання В. Януковичем довгоочікуваного Указу і з гіркотою згадали невиконані обіцянки попередніх керівників різного рівня. Ветерани також подякували за виконання зобов’язань керівництву Українського інституту національної пам’яті, Чернігівській облдержадміністрації, Корюківській райдержадміністрації, районній та міській радам.

Від імені керівництва Українського інституту національної пам’яті і особисто його директора, член-кореспондента Національної академії наук України Валерія Солдатенка, вітання корюківчанам з нагоди підписання довгоочікуваного Указу передав науковий співробітник Сергій Бутко. Він нагадав, що Валерій Солдатенко і голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко виконують прохання корюківчан про відновлення історичної справедливості, зобов’язання з виконання якого вони на себе взяли 2 березня цього року біля Меморіалу.

С. Бутко наголосив, що майбутній Меморіал буде присвячено жертвам Корюківської трагедії як найбільшої в Другій світовій війні і водночас має стати національним символом скорботи – пам’яттю про жителів населених пунктів України, знищених гітлерівськими окупантами.

Він закликав ветеранів і нащадків жертв трагедії в Корюківці згадати прізвища загиблих від рук карателів 1–2, 9 березня 1943 р. для підготовки списку, який стане невід’ємною складовою Меморіалу. Представник Українського інституту національної пам’яті просив передати дослідникам вцілілі фотокартки жертв і документи про трагедію, які зберігаються в родинах. Інститут національної пам’яті також відновлює та уточнює список усіх знищених гітлерівцями сіл України (разом з їх мешканцями) для цього Меморіалу. Ведеться дослідницька робота спільно з місцевими істориками та краєзнавцями.

Корюківський міський голова Ігор Матюха підкреслив, що міська влада робила й робитиме все від неї залежне для гідного вшанування пам’яті жертв трагедії. Він, зокрема, повідомив про розгляд питання встановлення пам’ятних дошок на вцілілих цегляних будинках часів знищення міста у березні 1943 р.

Виступаючі наголосили: громадськість Корюківського району чекає від Верховної Ради України прийняття постанови «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни». Вони підкреслили, що реалізація положень Указу Президента України є спільною справою влади та громадськості.

Після виступів присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання і поклали квіти до Меморіалу.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Корюківка – селище міського типу з 1923 р., місто з 1958 р., центр Корюківського району Чернігівської області з 1966 р. Місто розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова – у північній частині області, на березі річки Бреч (притока річки Снов). Корюківка знаходиться на перетині автошляхів обласного і місцевого значення, по яких здійснюється транспортний зв’язок з обласним центром та сусідніми райцентрами: Щорсом, Меною, Семенівкою і населеними пунктами району.

Під час німецької окупації Корюківка була центром радянського партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почали свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з’єднання О. Федорова, тут постійно діяло партійне та комсомольське підпілля.

На Корюківщині окупанти спалили, зокрема: 23 березня 1942 р. с. Єліне (знищено 296 жителів), с. Мостки; 13 серпня 1942 р. – с. Клюси (знищено 128 жителів).

Вранці 1 березня 1943 р. з Щорса у Корюківку прибув есесівський каральний загін. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50–100 чол. у великі будівлі: церкву, театр, ресторан, земельний відділ і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці і вбивали жителів.

Серед свідчень очевидців для ілюстрації цього злочину наведемо уривок спогаду уцілілого мешканця, священика Всеволода Дагаєва: «Приблизно годині о дев’ятій ранку першого березня машини з німцями почали під’їздити до контори рафінадного заводу, де я неподалік квартирував. Напередодні ми з дружиною вирішили перебратися на квартиру в Олексіївку [район містечка]. І я пішов, щоб знайти підводу для перевезення речей. Коли повернувся, мене не пропустили, почали по мені стріляти. Я зайшов у дім метрів за десять від ресторану.

Коли переконався, що прокляті фашистські кати виїхали, зайшов до ресторану і побачив там гори вбитих людей і калюжі крові. В Олексіївці, куди я пішов відразу після цього, було те ж саме: у будинках і просто на подвір’ї лежало по 20-30 трупів.

Частину будинків із трупами гітлерівці спалили першого дня. На другий день тривало те ж саме. Були випадки, коли людей живими кидали у вогонь».

Після знищення всіх знайдених корюківців, карателі селище спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, Холмах. Акцію проведено 1 і 2 березня, а 9 березня карателі поверталися, щоб добити уцілілих, які поверталися в населений пункт із сусідніх сіл.

Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1943 р. – 6700 чол.) і спалено 1290 будинків.

Додамо, що ще до цієї каральної акції нацисти у грудні 1941 р. розстріляли 7 партизанських розвідників. У січні 1942 р. розстріляно усе єврейське населення Корюківки чисельністю до 300 осіб. 26 лютого 1942 р. вбито 131 чол. із партизанських сімей і сімей районних партійних працівників. З лютого по листопад 1942 р. здійснювалися поодинокі вбивства мирних жителів. У листопаді 1942 р. знищені всі цигани Корюківки – 12 осіб.

Отже, за неповними, на наш погляд, підрахунками за період окупації вбито понад 7,5 тис. мешканців тільки одного українського поліського містечка.

Корюківська трагедія 1–2 березня 1943 р. за своїми масштабами є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів проти мирного населення у Другій світовій війні. Тим більше, що злочин було скоєно не під час бойових дій протиборчих сторін. До такого висновку підводить порівняння з всесвітньо відомими трагедіями Другої світової війни в Європі:

Українська Корюківка – 1–2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тис. осіб.

Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб (під час бою партизан з карателями).

Чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 чол.

Французький Орадур – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 чол.

Безперечно оцінка трагедії в Корюківці у 1943 р. повністю відповідає висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. Такі дії німецьких окупантів однозначно є військовим злочином (вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях) та злочином проти людяності(політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, ув’язнення людей без судового процесу, переслідування їх, приниження, перетворення на рабів, тортури і вбивства).

Телефонний довідник Корюківського району