Владики УПЦ Московського Патріархату приймають з рук Путіна ворожі ордени, в той час як їхні духовні сини і дочки України гинуть на війні! .
Два російські ордени, Дружби та Пошани, а також грамоту Президента РФ має сумнозвісний митрополит Агафангел з Одеси. На додаток він ще є кавалером трьох сепаратистських відзнак так званої Придністровської республіки - фактично окупованої Кремлем території Молдови. Два російські ордени, Дружби та Пошани, а також грамоту Президента РФ має сумнозвісний митрополит Агафангел з Одеси. На додаток він ще є кавалером трьох сепаратистських відзнак так званої Придністровської республіки - фактично окупованої Кремлем території Молдови.
Орденоносцями також є митрополити Онуфрій (Березовський), предстоятель УПЦ МП, Антоній (Паканич), керуючий спрвами; намісник Києво-Печерської Лаври Павло, Донецький митрополит Іларіон - друг "сім'ї" Януковичів, а також Тернопільській митрополит Сергій - найвищій за церковною посадою прихильник "русского мира" в Західній Україні.
Два кремлівських ордени, Дружби і Пошани, має головний духівник Збройних Сил і міліції України від УПЦ МП митрополит Августин.
Ордени та медалі від Кремля мають і меньш відомі загалу владики МП в Україні. Але і цього переліку орденоносців серед найвищих достойників МП досить, щоби поставити питання - а чи не печуть зараз ці ордени від Путіна їм груди?
Відповідь на це питання - у їхніх руках. Якщо вони є патріотами України, то в умовах російської агресії та окупації Криму мали би публічно відмовитися від своїх кремлівських нагород. Як патріарх Філарет відмовився приймати нагороду від Януковича.
А якщо їм цяцьки від Путіна дорожчі - то нехай так і скажуть українському народу, який зробить висновок, хто є хто…" .
Дорогі у Христі браття і сестри. В сьогоднішні нелегкі для України часи, ми повинні як ніколи задуматися над створенням Єдиної Помісної Православної Церкви Київського Патріархату в Україні. Настала доба, коли ми повинні скинути з себе то іго, ярмо московського поневолення. Ми маємо розуміти ту істину, що Московська Патріархія, на чолі з патріархом Кирилом плекають ідею «Русского мира» , затьмарюючи людям розум, прагнучи поневолення нашого народу.
Задаймо собі питання, чому, блаженніший митрополит Онуфрій, будучи на помпезному святкуванні в Москві з нагоди дня інтронізації патріарха Кирила, ні словом не обмовився за своїх духовних чад, в нашій многострадальній Україні, за плач матерів , сльози вдів, які скропляють Українську землю. Цю війну, благословив патріарх Кирил, благословив вбивати нас, хоч він вважає і себе нашим пастирем!!!
В такі тяжкі дні, коли Україна плаче, заливається в крові і сльозах, я особисто вважаю лукавством ходити в Московський Патріархат і молитися за поневолювача, окупанта. В душі бурлить волає голос пророка Української нації Тараса Григоровича Шевченка: «Степи мої запродані, жидові, німоті,
Сини мої на чужині, на чужій роботі.
Дніпро брат мій висихає, мене покидає
І могили мої милі, москаль розриває.
Нехай риє, розкопує, не своє шукає,
А тим часом перевертні нехай підростають.
І поможуть москалеві господарювати
І з матері полатану сорочку знімати» Не будьмо перевертнями, прихвоснями Московського безбожного самодержавства, не будьмо тими псами, що раді наїстися крихтами з кремлівського столу, і як раби покірні коритися лукавій імперії.
Скиньмо кайдани! Не спімо тим сном байдужості, млявості, пригноблення. Пам’ятаймо, що ми православні християни своєї Церкви матері а не чужої. Молімося за Україну, за її волю, за честь за славу, за народ! СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! НА ВІКИ СЛАВА! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! Благочинний Корюківського району протоієрей о. Тарасій!
|
