УВАГА ! БАНКІВСЬКІ ШАХРАЇ ПОЛЮЮТЬ ! ??? Небезпеки банківських кредитів
 .
Як повідомили ЗМІ, банківські об’єднання подали на розгляд Верховної Ради законопроект про поновлення права банків на можливість односторонньої зміни банками процентної ставки по кредитах. Враховуючи склад нашої Верховної Ради (чи то діючої, чи то новообраної) навряд можна сподіватися, що цей законопроект не приймуть, адже за нього будуть голосувати і «голубі» і «оранжеві», адже всі вони є представниками фінансово-промислових кіл.
Банкіри розповідають казки про те, що цей закон буде передбачати можливість не лише збільшення, але й зменшення банком договірної ставки по кредитах, якщо фінансова ситуація в державі покращиться, буде більш сприятливою, але казки, то й є – казки. Передбачати може й буде, але не знаю, чи знайдеться в Україні такий … , який повірить у те, що в нашій державі найближчими роками є вірогідність істотного покращення фінансової ситуації, а тим більше в те, що будь який банк колись самостійно зменшить вже встановлену договором ставку за кредитом?
В умовах нашої країні це є досить небезпечна для народу річ, адже договори у нас при їх укладанні практично ніхто не читає. Мабуть громадяни України втрачають розум, коли позичаючи у банків гроші, відчувають їх запах, а жадібні і безпринципні банкіри та банківські працівники цим користуються. До того ж, договори банківськими спеціалістами, здебільшого складаються (може бути, й навмисне) таким чином, щоб їх не можна було правильно зрозуміти з першого читання, а тим більше при біглому перегляді. Банкіри обов’язково будуть при першій нагоді піднімати процентні ставки і ставити позичальників в умови неможливості повернення кредиту. Особливо вигідним для банків і банківських працівників у тих випадках, коли в заставі перебуває цінна нерухомість.
І не варто думати, що банк при цьому щось втрачає. Навпаки – він одержить вдвічі, втричі, а то і в п’ятеро більше. Та про це далі. А поки, що, в черговий раз раджу всім, хто хоче одержати банківський кредит, обов’язково попередньо брати у банку зразки їх кредитних договорів, договорів поруки і застави, ретельно вивчати їх вдома у спокійній обстановці. А якщо якійсь банк не дає таких зразків, то ніколи не беріть кредит, адже, як я вважаю, така політика банку може свідчити лише про одне – цей банк вже налаштований на те, щоб Вас обдурити!
Але й на цей час в Україні діють кредитні договори, по яких позичальники навіть близько не знають, навіть не здогадуються – що їх може очікувати. Це стосується навіть багатьох позичальників (як фізичних осіб, так і підприємців та юридичних осіб), які вважають, що вони вже розрахувалися з банком. У першу чергу тих, хто брав гроші в кредит на придбання нерухомості або чогось іншого (автомобіль, меблі, комп’ютерна техніка, тощо) під заставу придбаного майна, не зміг розрахуватися та віддав банку придбаний предмет застави.
Уточнюю, щоб було більш зрозуміло: Ви придбали за кредитні кошті, наприклад – автомобіль, під заставу цього ж автомобілю. З будь яких причин, Ви зрозуміли, що вчасно розрахуватися не можете і, за своєю ініціативою, або з ініціативи банку віддали банку автомобіль (тут відразу зазначу, що саме глупе в такій ситуації – це ще й надати банківському працівникові довіреність на продаж заставного майна!). Здебільшого, банківські працівники не спішать продавати автомобіль (або квартиру), але ж Ваш кредитний договір продовжує діяти, банківський лічильник працює, проценти клацають, про що більшість позичальників-боржників навіть не здогадуються. При цьому, Ви, вважаючи, що розрахувалися з банком предметом застави, припинили сплачувати поточні платежі, як по «тілу» кредиту, так і по процентах. При цьому, Вам продовжують нараховуватися не лише проценти за користування кредитом, а й ще пеня та неустойка.
Далі, колись банк такі продає заставлене майно. Зазвичай це відбувається за ціною, яка на 30-50 %, а деколи й на 70 % менша, ніж ціна його придбання, та навіть ринкова ціна (хоча, в багатьох випадках, це суперечить договору застави). Кошти, одержані банком від продажу йдуть на погашення Ваших кредитних зобов’язань. Але при цьому, в першу чергу вони йдуть на погашення не основного боргу («тіло» кредиту), тобто тої суми, яку Ви одержали у свій час від банку, а на погашення заборгованості по процентах, заборгованості за банківське обслуговування (вона теж продовжує нараховуватися, якщо передбачена договором), потім по пені і неустойці. А їх до того часу вже «наклацало» чимало. І лише залишок коштів зараховується в погашення «тіла» кредиту. З практики можна вказати, що, наприклад у випадку з «кредитним» автомобілем вартістю десь до 100 – 120 тис. грн., в погашення основного боргу зараховується лише 2 – 4 тисячі гривень. Решта боргу залишається за Вами.
При цьому, банк, зазвичай, не спішить повідомляти позичальника (який, ще раз нагадаю, помилково вважає, що з банком розрахувався), що у нього залишився борг. А цей борг залишився і на нього знову ж продовжують нараховуватися проценти, пеня, неустойка, нарахування за обслуговування кредиту. І коли позичальник узнає, що у нього борг, то він, не зважаючи на те, що позбувся і автомобілю і тих коштів, які сплатив банку ще до повернення заставленого майна, виявляється що він винний банку величезну суму коштів, які зазвичай, навіть перевищують ту суму, яку він від початку взяв у кредит.
Тоді банк вживає заходів до стягнення цього «боргу» через суд, через виконавчі написи нотаріусів, через виконавчу службу, в тому числі шляхом арешту і продажу іншого майна позичальника.
Таким чином, можна позбутися не лише, наприклад, придбаного у кредит автомобілю, а й квартири, в якій Ви жили десятки років та іншого майна. І все одне, Ви залишитеся банку винними, і це може продовжуватися по кругу нескінченно.
А у тих випадках, коли за Вас хтось поручився, то все це стосується і поручителя, та всього його майна. Часто бувають випадки, що у самого позичальника вже брати нічого, а поручитель продовжує відповідати за позичальника всім своїм майном. Взагалі-те, виходячи з практики, я вважаю, що поручительство перед банком, навіть за самих близьких родичів, є досить великою дурістю!
Додатково до сказаного, слід ще раз сказати про судову практику, тепер вже – практику Вищого Господарського суду України (ВГС), згідно з його листом від 17.07.2012 № 01-06/928/2012. І стосуються висновки листа, фактично, не лише господарських справ, а й цивільних, тобто спірних питань, які виникають у громадян, які брали кредити не для підприємницької діяльності.
ВГС вказує, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України (ГК) господарське зобов’язання припиняється:
виконанням, проведеним належним чином;
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін;
через неможливість виконання,
в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ГК).
Отже, чинне законодавство (не лише господарське, а й загальне – цивільне) не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Тому, вже від себе, раджу, ретельно стежте за своїми розрахунками з банками, а якщо банк подає на Вас до суду про стягнення кредитних сум, і тим чи іншим шляхом забирає заставне майно, або ж Ви самі його віддаєте банку, обов’язково відразу ж подавайте до суду позов про розірвання кредитного договору й договору поруки, якщо у Вас для цього є законні підстави. Адвокат КУЧЕРЯВИЙ
|
