8 травня  в Україні День пам’яті та примирення відзначають із 2015 року.

Згідно з законом, шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, ветеранів війни, українському визвольному русі та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України.

Символом вшанування пам’яті жертв Другої світової війни є червоний мак. Ця квітка — пам’ятний знак жертв усіх військових і громадянських конфліктів, а також відображення кривавого сліду від пострілу.

В більшості країн Європи, а також у США та Великобританії свято Перемоги у Другій світовій війні відзначають 8 травня під офіційною назвою День перемоги у Європі. Крім того, деякі країни в цей день відзначають День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни, проголошений Генасамблеєю ООН.

Детальніше розглянемо обставини, що передували цим історичним подіям.

Весною 1945-го німецькі війська, попри відчайдушний спротив, зазнавали поразок на всіх напрямках.

2 травня капітулював берлінський гарнізон. 4 травня – німецькі війська в Голландії, Данії, Швеції, Північно-Західній Німеччині. 5 травня припинила опір група армій G (Баварія і Західна Австрія), і того ж дня Третій Райх розпочав перемовини про капітуляцію на Західному фронті – у штаб-квартиру Верховного головнокомандуючого експедиційними силами союзників в Європі Дуайта Ейзенхауера в Реймсі (Франція) за наказом голови німецького уряду грос-адмірала Карла Деніца прибув грос-адмірал Ганс-Георг фон Фрідебург. Союзники категоричні: лише повна і беззастережна капітуляція на Заході та Сході, все інше взагалі не обговорюється.

Німців це не влаштовує. Наступного дня, 6 травня, на перемовини прибув генерал-полковник Альфред Йодль, він знову пробує досягти компромісу, аби уникнути капітуляції на Сході. Впевнившись, що діалогу не виходить, німці викидають «білий прапор». Як бачимо, союзники повелись порядно і максимально врахували інтереси СРСР, відкинувши всі пропозиції сепаратного миру.

Акт капітуляції Німеччини підписано у Реймсі 7 травня 1945 року
о 02:41 за середньоєвропейським часом.

Капітуляція вступала в силу 8 травня о 23:01.

Але наступного дня відбулося повторне підписання німецької капітуляції. Каменем спотикання виступила радянська сторона, яка, пропри все, демонструвала повну недовіру до своїх союзників і у всьому шукала підступ.

Справа ось у чому. Радянського представника Івана Суслопарова попередили про підписання лише ввечері 6-го – відразу по тому, коли Деніц дав відмашку Йодлю на капітуляцію. З Москви довгий час не було відповіді, очікування затягувалося. Суслопаров вкотре перечитував документ і ніяк не знаходив нічого підозрілого. Врешті він ставить підпис, але на всяк випадок робить застереження про можливість підписання ще одного аналогічного документу. Союзники погодилися.

А незабаром приходить відповідь із Москви: ніяких документів не підписувати!

Генерал Сергій Штеменко описував нараду у кабінеті Сталіна: «Верховний Головнокомандуючий, як завжди, повільно походжав уздовж килимової доріжки. Весь вигляд його виражав крайнє незадоволення… Він зауважив, що союзники організували односторонню угоду з урядом Деніца. Така угода більше схожа на недобру змову. Крім генерала І. Суслопарова, нікого з державних осіб СРСР у Реймсі не було. Отже, перед нашою країною капітуляція не відбувається».

Доволі кумедно чути про «недобру змову» від головного союзника Гітлера в 1939-1941 роках. Тоді як США та Англія закрили очі на всі неподобства, що творив Сталін із літа 1939-го, надали СРСР небачених розмірів допомогу за ленд-лізом, зрештою, відкрили другий фронт в Європі і рішуче відкинули всі пропозиції Німеччини про капітуляцію лише на Заході.

Більше того, союзники легко погодилися на повторну церемонію в Берліні.

17 журналістів США і Англії, які були присутні на церемонії в Реймсі, отримали наказ до 15:00 8 травня нічого не писати про досягнуту угоду. Щоправда «підвели» німці – німецьке радіо повідомило про капітуляцію о 14:41 7 травня. Через годину новину продублювало агентство Ассошіейтед Прес (хоча журналіста потім звільнили).

Тим часом Йосип Сталін взагалі пропонував відкласти оголошення про капітуляцію до 7-ї години ранку 9 травня, однак цього разу поступливі Черчілль і Трумен відповіли відмовою.

У Британії вже 8 травня 1945-го на вулиці вийшло понад мільйон людей. Грандіозні святкування відбулися 8 травня в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Маямі та інших містах США.

Повторну капітуляцію Німеччини підписано о 22:43 за центральноєвропейським часом (у Москві 00:43), вступала в силу вона так само о 23:01, тобто за 18 хвилин.

Газета «Известия» інформацію про завершення «Великой Отечественной» війни надрукувала 9 травня. Більше того, акт капітуляції, текст якого наведено на першій сторінці, датовано попереднім днем: «Подписано 8 мая 1945 года в гор. Берлине». 8-м травня датовано і указ президії Верховної Ради СРСР про оголошення 9 травня «святом перемоги». А в передовиці на все тій же першій сторінці є й таки рядки: «Отныне 9 мая для всех поколений станет днем всенародного торжества – Праздником Победы».

Останнє виглядає все ж таки дивно. Особливо на фоні репортажу власних кореспондентів газети на третій сторінці: «8 травня в Берліні». Він починається такими рядками: «Восьме травня 1945 року – історичний день. Подіям його будуть присвячені книги. Хроніка його увійде у підручники і довідники».

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті